Сурсько-Михайлівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сурсько-Михайлівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Солонянський
Рада/громада Сурсько-Михайлівська сільська рада
Код КОАТУУ 1225087301
Облікова картка Сурсько-Михайлівка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Сурсько-Михайлівка
Основні дані
Населення 2 552
Поштовий індекс 52410
Телефонний код +380 5669
Географічні дані
Географічні координати 48°16′48″ пн. ш. 34°43′39″ сх. д. / 48.28000° пн. ш. 34.72750° сх. д. / 48.28000; 34.72750Координати: 48°16′48″ пн. ш. 34°43′39″ сх. д. / 48.28000° пн. ш. 34.72750° сх. д. / 48.28000; 34.72750
Водойми р. Суха Сура
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Привільне
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 52410, с. Сурсько-Михайлівка, вул. Будьонного, 100; тел. 6-96-26
Сільський голова Хуртін Олександр Іванович
Карта
Сурсько-Михайлівка is located in Україна
Сурсько-Михайлівка
Сурсько-Михайлівка
Сурсько-Михайлівка is located in Дніпропетровська область
Сурсько-Михайлівка
Сурсько-Михайлівка

Су́рсько-Миха́йлівка (в минулому — Михайлівка) — село в Україні, Солонянського району Дніпропетровської області. Населення — 2 552 мешканців.

Центр Сурсько-Михайлівської сільської ради. Сільраді підпорядковані села Богданівка та Новотарасівка.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Сурсько-Михайлівка знаходиться на лівому березі річки Суха Сура, яка через 1,5 км впадає в річку Мокра Сура, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Миколаївка (Дніпровський район). Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село проходить автомобільна дорога Т 0417. Поруч проходить залізниця, платформа 242 км.

Положене на правому березі річки Суха Сура, за 18 км від районного центру Солоного, за 6 км від залізничної станції Привільне на лінії Апостолове — Нижньодніпровськ-Вузол.

Історія[ред.ред. код]

Виникло село з козацького зимівника курінного отамана Якова Омеляновича Качалки. В 1776 році він отримав в присурських степах 3340 десятин землі, чин російського прем'єр-майора і дворянство, перейшовши на російську службу після ліквідації Запорізької Січі. Помираючи, заповів своє майно хрещенику козаку Микиті Коржу. Як дослідили наші учні-краєзнавці, Микита Леонтійович Корж (1731-1835) – особа історична. Він автор унікального твору «Устное повествование бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уезда, селения Михайловки Никиты Леонтьевича Коржа», який використовують практично всі дослідники Запорізької Січі. В історію України М.Л. Корж увійшов як свідок однієї з найскорботніших подій для нашої Батьківщини - ліквідації Запорізької Січі царськими військами, заснування міста Катеринослава, закладки Преображенського собору, подорожі імператриці Катерини II на Україну до Криму. Згадаймо одну з найбільш драматичних сторінок української історії. Запоріжжя залишалося одним з головних вогнищ антифеодального руху, тому російський царизм усіма засобами намагався обмежити його самоврядування, а зрештою й повністю знищити козацьку вольницю. Доля козацької вольниці остаточно була вирішена 23 квітня 1775 р. на так званій раді при височайшому дворі. Січ повністю оточили з усіх боків. Запорожці, побачивши, що вони оточені з усіх боків і не мають змоги ні втекти, ні оборонятися, аби не «проливати християнську кров», добровільно склали зброю.

Спогади старого запоріжця - це не тільки історичний матеріал про Запорізьку Січ. Коли Корж заснував село Михайлівку і постійно став там жити, він був очевидцем та учасником багатьох знаменних подій: заснування Катеринослава (Дніпропетровська), відвідування російської імператриці Катерини ІІ і австрійського імператора Йосифа ІІ по Дніпру земель Новоросії та Крим.

За даними на 1859 рік у казенному селі Михайлівка Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 1134 особи (568 чоловічої статі та 566 — жіночої), налічувалось 228 дворових господарств, існувала православна церква[1].

Станом на 1886 рік у селі Сурської волості мешкало 2008 осіб, налічувалось 323 дворових господарства, існували православна церква, школа та 6 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3352 осіб (1728 чоловічої статі та 1624 — жіночої), з яких 3320 — православної віри[3].

У грудні 1905 року жителі села на чолі з В. І. Чукутом брали участь у збройному виступі селян в селі Солоному.

1908 року село було центром новоутвореної Сурсько-Михайлівської волості, населення зросло до 3972 осіб (2092 чоловіки та 1880 — жінок), налічувалось 682 дворових господарства[4] .

Навесні 1920 року в селі знаходився штаб дивізії Першої Кінної армії. 1 червня 1920 в Сурсько-Михайлівку приїздив голова ВЦВК Михайло Калінін разом з секретарем губкому КП(б)У Емануїла Квірінга.

У березні 1922 року тут була створена комуна ім. В. І. Леніна.

У Сурсько-Михайлівці знаходилася центральна садиба колгоспу «Комуніст», за яким було закріплено 8949 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 7510 га орних земель. Господарство спеціалізувалося на виробництві свинини і молока. З допоміжних підприємств був комбікормовий завод, млин, цех з виготовлення соняшникової олії. Колгосп кілька разів був учасником ВДНГ СРСР, нагороджений дипломами Виставки.

1970 населення становило 3265 осіб, 1415 дворів.

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 2800 осіб.

Сьогодення[ред.ред. код]

Працюють середня і восьмирічна школи, в яких 37 вчителів навчають 464 учня, будинок культури з залом на 300 місць, два клуби, бібліотека з книжковим фондом 7,7 тис. примірників, лікарня на 50 ліжок і аптека, в яких працюють шість лікарів і 27 людей із середньою медичною освітою. Є дитячий сад на 50 місць, двоє дитячих ясел для 150 малюків. Діє краєзнавчий музей. Є три майстерні побутового обслуговування, чотири магазини, їдальня, поштове відділення, ощадна каса.

Економіка[ред.ред. код]

  • ТОВ «Солонянський завод АГРОПОЛІМЕРДЕТАЛЬ».
  • ТОВ «Колос».
  • ТОВ «Дніпроагропром».
  • ПрАТ «Комбікорм».

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Храм Святих апостолів Петра і Павла

Помер Микита Корж в 1835 році на сто п'ятому році життя: він застудився, збираючи гроші на нову сільську церкву. У рік його смерті вдячні односельці побудували новий храм і поховали засновника в усипальниці храму під вівтарем. А в 1936 році, коли почалися гоніння на релігію, храм закрили, а потім зруйнували. Очевидці тих подій кажуть, що він простояв б і довше, але більшовикам не давав спокою золотий хрест, який поклали в труну Микиті Коржу односельці. Коли руйнували могилу, зняли кришку склепу, вона була двометрова, мармурова, на ній було написано, хто такий Корж, що він засновник с.Сурсько-Михайлівки. Залишки зруйнованої церкви знаходяться біля нового храму. У 2011 році храм був перебудований до невпізнання.

  • Встановлено пам'ятник воїнам, полеглим смертю хоробрих при звільненні Сурсько-Михайлівки від гітлерівських окупантів, і обеліск на честь воїнів-односельчан, які загинули в боротьбі проти німецько-нацистських загарбників.

Персоналії[ред.ред. код]

У селі мешкав відомий козацький оповідач «Устного повествованія бившего запорожця» Микита Корж, що дожив до 105 років[5].

У Сурсько-Михайлівці жив і працював шофером в колгоспі «Комуніст» повний кавалер ордена Слави М. В. Гаркуша.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 56) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)
  4. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Екатеринославскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
  5. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/975066.html