Перейти до вмісту

Сурудзін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сурудзін (яп. スルジン) — традиційна японська гнучка зброя, що використовувалася в бойових мистецтвах Окінави, зокрема в стилях Кобудо. Складається з довгого ланцюга або мотузки (зазвичай завдовжки від 2 до 3 метрів), на кінцях якої закріплені важкі металеві гирі.

Історія

[ред. | ред. код]

Сурудзін виник як селянська зброя на Окінаві, що дозволяла використовувати побутові предмети в бойових цілях. Зокрема, мотузки з прив’язаними каменями чи металевими предметами могли використовуватися для захисту без прямого порушення законів, які забороняли носіння зброї простолюду. Згодом сурудзін став частиною арсеналу Рюкю Кобудо — традиційного бойового мистецтва Окінави.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Класичний сурудзін складається з:

  • Мотузки або ланцюга — гнучкий елемент, що забезпечує маневреність;
  • Металевих гир або вантажів на обох кінцях — використовуються для нанесення ударів, обертання або зв'язування зброї супротивника.

У деяких варіаціях один кінець ланцюга мав металевий наконечник, а інший — кільце для захоплення або противагу.

Використання

[ред. | ред. код]

Сурудзін застосовувався як для атаки, так і для захисту. Завдяки своїй гнучкості він дозволяв:

  • наносити удари по тілу супротивника з відстані;
  • обплутувати зброю чи частини тіла супротивника, виводячи їх з ладу;
  • блокувати атаки інших видів зброї (наприклад, мечів чи палиць);
  • несподівано змінювати напрямок атаки.

Вимагає високої точності, координації та швидкості, що робить його складною, але ефективною зброєю.

Сучасне застосування

[ред. | ред. код]

Сьогодні сурудзін вивчається у школах традиційного Окінава Кобудо разом з іншими видами зброї, як-от нунчаку, тонфа чи сай. Також використовується у показових виступах та демонстраціях майстерності.

У культурі

[ред. | ред. код]

Сурудзін з’являється у фільмах, аніме та відеоіграх, часто як зброя спритних або тіньових персонажів — ніндзя, розвідників або майстрів бойових мистецтв.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Draeger, Donn F. Classical Bujutsu: The Martial Arts and Ways of Japan. Weatherhill, 1973.
  • Bishop, Mark. Okinawan Karate: Teachers, Styles and Secret Techniques. A & C Black, 1999.
  • McCarthy, Patrick. Ancient Okinawan Martial Arts, Volume 2. Tuttle Publishing, 1999.

Посилання

[ред. | ред. код]