Сурукчі Степан Гаврилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сурукчі Степан Гаврилович
Народився 3 січня 1862(1862-01-03)
Григоріополь, Бессарабія
Помер 22 січня 1932(1932-01-22) (70 років)
Місце проживання Харків
Національність вірменин
Alma mater Імператорський Харківський університет
Галузь оториноларингологія
Заклад Харківський медичний інститут
Науковий ступінь доктор медицини
Науковий керівник Лашкевич Валеріан Григорович , Оболенський Іван Миколайович
Членство Харківське медичне товариство
Нагороди Почесна грамота Ради Народних Комісарів України

Сурукчі Степан Гаврилович (Стефан Капріелович) (22 грудня 3 січня 1862, Григоріополь, Бессарабія— 22 січня 1932 року) — українській лікар,  оториноларинголог, доктор медицини (1924), професор, перший завідувач кафедри і клініки оториноларингології при Харківському медичному інституті[1] (1922-30).

Життєпис[ред. | ред. код]

Син молдовського дрібнопомісного поміщика. Випускник медичного факультету Харківського університету (1883—1888), ординатор. Учень професора Валеріана Лашкевича. Був відправлений на навчання в 1888 році до Німеччини на кошти професора Івана Оболенського У Харкові він читав лікарям безплатний курс лекцій з отоларингології, два рази на тиждень вів благодійний прийом у медичному закладі Червоного Хреста, відкрив амбулаторний прийом у дитячій терапевтичній клініці й проводив амбулаторні операції.

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Робив унікальні операції — антротомію, радикальні операції на скроньовій кістці, ларингофісури, виліковував, здавалося б, безнадійних хворих із запаленням мозкових оболон, внутрішньочерепними ускладненнями, здійснював витяг стороннього тіла з верхніх дихальних шляхів. За кілька років практики зібрав колекцію з декількох сотень предметів, витягнутих із гортані пацієнтів. Вперше в Харкові запропонував прямі методи дослідження гортані, трахеї та стравоходу[2].

У 1924 році Сурукчі захистив докторську дисертацію, клопотався про відкриття профільної клініки кафедри оториноларингології. Клініка, задумана на 25 ліжок, була розширена до 42 ліжок. Студентам-медикам читав обов'язковий курс з оториноларингології. Сприяв відкриттю в Харкові науково-дослідного інституту оториноларингології (1930)[3]. Серед його учнів О. Я. Гальперін, І. М. Фрішман.

Сурукчі С. Г. — член Харківського медичного товариства (1891).

Особняк Сурукчі[ред. | ред. код]

Будинок Сурукчі розташований в м. Харкові на вулиці Садовій, 5, колишній вул. Чубаря 7/9. Просторий особняк із внутрішнім двориком і фонтанами вміщував і пацієнтів, і гостей будинку, а в окремих випадках — забирав додому для продовження лікування прооперованих в амбулаторних умовах пацієнтів[4]. Окрім медичних занять Сурукчі був великим меломаном, влаштовував у своєму будинку музичні вечори, в яких, зокрема, брали участь Олександр Вертинський і Федір Шаляпін. Господині будинку, Т. І. Сурукчі, Ф. І. Шаляпін подарував портрет із власноручним написом: «Дорогій Тетяні Іванівні давно обіцяний подарунок на знак симпатії та дружнього почуття».[5]. Після 1917 року свій особняк доктор Сурукчі нібито передав радянській владі. Проте за іншою версією його просто конфіскували[6]. Президія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету своїм рішенням надала С. Г. Сурукчі п'ятикімнатну квартиру в центрі Харкова в довічне користування. Як зазначено в постанові «квартира надається для покращення умов наукової роботи професора»[4].

Останні роки життя[ред. | ред. код]

У 1930 році за станом здоров'я Сурукчі був змушений залишити засновані ним клініку і кафедру. Рішенням Правління Харківського медичного інституту йому було призначено академічну пенсію. 22 січня 1932 року він помер від [[Хронічна серцева недостатність |хронічної серцевої недостатності]][4].

«Не вухо болить і кричить від болю, – казав С. Г. Сурукчі, – а організм людський, живий організм»[4]

Нагороди[ред. | ред. код]

Почесна грамота Ради Народних Комісарів України.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Завдяки старанням письменника Валерія Берліна, автора книги «Шаляпін і харків'яни», в 2004 р. на будинку по вулиці Чубаря, де мешкав професор, з'явилася меморіальна дошка. Новітня історія будинку Сурукчі сумна як і багатьох інших харківських пам'ятників архітектури та історії[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Кафедра оториноларингології. knmu.kharkov.ua. Процитовано 27 жовтня 2021.
  2. ↑ Г.и, Гарюк (31 грудня 2004). О харьковской школе оториноларингологов (к 75-летию кафедры отоларингологии и детской отоларингологии ХМАПО). Международный медицинский журнал (рос.). Т. 10, № 4. с. 137—139. ISSN 2308-5274. Процитовано 27 жовтня 2021.
  3. ↑ Журавлев, Анатолий Семенович; Блувштейн, Григорий Моисеевич; Перцева, Жаннета Николаевна; Калашник, Михаил Васильевич; Ященко, Марина Ивановна; Одарюк, Иван Александрович (2008). Степан Гаврилович Сурукчи: страницы замечательной жизни. Процитовано 27 жовтня 2021.
  4. ↑ а б в г В. Н. Лесовой, Ж. Н. Перцева. Профессор С. Г. Сурукчи и отечественная оториноларингология. Научно-популярный журнал UNIVERSITATES. Наука и просвещение. № 1 2013. С. 90-97 / стор.94 [1] (рос.)
  5. ↑ А. С. ЖУРАВЛЕВ, Г. М. БЛУВШТЕЙН, Ж. Н. ПЕРЦЕВА, МБ. КАЛАШНИК, М. И. ЯЩЕНКО, И. А. ОДАРЮК СТЕПАН ГАВРИЛОВИЧ СУРУКЧИ: СТРАНИЦЫ ЗАМЕЧАТЕЛЬНОЙ ЖИЗНИ)// Журнал вушних, носових / горлових хвороб, № 4, 2008 С. 84-88 // стор 86 [2](рос.)
  6. ↑ Скрипник Олег. Особняк Сурукчи: любимое «пристанище» Шаляпина и Вертинского в Харькове, — ФОТО. «057». 4 июля 2018 г. [3] (рос.)
  7. ↑ В Харькове хотят снести «дом Шаляпина» | Вечерний Харьков. vecherniy.kharkov.ua. Процитовано 27 жовтня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. — Х.: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Ященко М. І., Перцева Ж. М. Сурукчи Степан Гаврилович — С.231-232.
  • Степан Гаврилович Сурукчи: страницы замечательной жизни / А. С. Журавлев, Г. М. Блувштейн, Ж. Н. Перцева [и др.] // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. — 2008. — № 4. — С. 84–89. URL: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/3535 (рос.)
  • Гарюк Г. И. О Харьковской школе оториноларингологов (к 75−летию кафедры отоларингологии и детской отоларингологии хмапо)// Міжнародний медичний журнал № 4, 2004 — С.137-139. URL: http://www.imj.kh.ua/archive/2004/4/30 (рос.)
  • Сурукчі Степан Гаврилович та його харківський маєток / І. Полозов // Наукові обрії — 2017 : матеріали наукових конференцій студентів і молодих науковців, проведених кафедрою суспільних наук ХНМУ та Центром медичного краєзнавства у 2016—2017 н. р. : на пошану завідувача каф. сусп. наук, д-ра іст. наук, проф. Робака І. Ю. (до 60-річчя від дня народження) / Харків. нац. мед. ун-т, Центр мед. краєзнавства, каф. сусп. наук. — Харків, 2017. — С. 82-84. — Бібліогр. : 6 назв
  • Лесовой В. Н. Профессор С. Г. Сурукчи и отечественная оториноларингология (к 150-летию со дня рождения) / В. Н. Лесовой, Ж. Н. Перцева // UNIVERSITATES. Наука и просвещение. — 2013. — № 1. — С. 92–99. URL:http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/3488
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сурукчі_Степан_Гаврилович&oldid=42207320