Суріпиця весняна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суріпиця весняна
Barbarea praecox — Flora Batava — Volume v15.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Суріпиця (Barbarea)
Вид: Суріпиця весняна
Біноміальна назва
Barbarea verna
(Mill.) Asch., 1860
Синоніми
  • Barbarea australis Jord.
  • Barbarea brevistyla Jord.
  • Barbarea erysimoides Schur
  • Barbarea longisiliqua Jord.
  • Barbarea patula Fr.
  • Barbarea praecox (Sm.) R.Br.
  • Campe praecox (Sm.) Dulac
  • Campe verna (Mill.) A.Heller
  • Crucifera praecox E.H.L.Krause
  • Erysimum praecox Sm.
  • Erysimum tenuifolium Stokes
  • Erysimum vernum Mill.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Barbarea verna
EOL logo.svg EOL: 584060
IPNI: 1109261-2
ITIS logo.svg ITIS: 22743
IUCN logo.svg МСОП: 176430
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 50458

Суріпиця весняна, Американський кресс-салат (Barbarea verna) — вид рослин родини Капустяні.

Будова[ред. | ред. код]

Дворічна рослина, що виростає до 30 см. Квіти здатні до самозапліднення. Одна рослина суріпиці дає до 10 000 насінин.

Життєвий цикл[ред. | ред. код]

Квітне до пізньої осені. Сходить восени, утворюючи сидячу розетку з яскраво-зелених грубих листків, що зимує під снігом і після розтавання одразу починає буйно рости.

Поширення та середовище існування[ред. | ред. код]

Широковідомий бур'ян, що росте в садах і городах. Здатний швидко заглушити культурні рослини й вкрити жовтим цвітом поле.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Молоді розеткові листки збирають пізньої осені та ранньої весни і вживають як кресс-салат. Можна збирати листки й узимку, з-під снігу. Замерзле лист кладуть для відтаювання в холодну воду. З нього можна готувати пюре для гарнірів. З прокип'яченого та розтертого листя роблять пюре для юшок і приправ.

Свіже листя придатне для чистих салатів і як смакова приправа до різних овочевих страв.

У Монголії, Афганістані, Пакистані, Ірані, Західному Китаї суріпицю здавна культивують. Зачасту її висівають у суміші з льоном або гірчицею. Насіння містить 29-34 % жирної олії і має високі смакові якості. Використовують для консервування, випікання хліба, для приготування здобного тіста. Ще в XIX ст суріпиця як олійна рослина культивувалася і в Україні, але тепер її як і рижій, витіснив високоврожайний соняшник.[1]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.28

Джерела[ред. | ред. код]