Перейти до вмісту

Іван Сусанін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сусанін Іван)
Іван Сусанін
Кисті М. І. Скотті, 1851
НародивсяXVI століття
село Деревеньки або Деревнищі, Костромський повіт
Померзимою 1612/13
поблизу села Домніно
Дітидочка Антоніда
ПідданствоМосковське царство

Іван Сусанін (рос. Иван Сусанин; нар. ? — пом. взимку 1612/13) — російський вотчинний селянин Костромського повіту, котрий згідно з надавчою грамотою царя Михайла Федоровича був схоплений під час Смутного часу загоном «польських та литовських людей», розшукуючих юного Романова, обраного незадовго перед цим Земським собором. Навіть зазнавши «ве­ли­ких безмірних тортур», від яких Сусанін зрештою і помер, він не виказав місцезнаходження майбутнього государя.

Достовірних звісток про його життя не збереглося (опріч того, що належав черниці Марфі (уродженій К. І. Шестовій) — матері царя. Припускається, що І. Сусанін був селянином із села Деревеньки, розташованого побіля с. Домніно в Костромському повіті.

Згідно з популярною версією, взимку 1612-13 Сусанін був взятий загоном польської шляхти як провідник до села Домніно — вотчини Романових, де знаходився вибраний на престол цар Михайло Федорович, якого поляки хотіли убити. Сусанін, начебто, навмисно завів загін у непрохідний болотистий ліс, за це був замучений.

Проте дослідники схильні вважати цю версію історично неправдивою з об'єктивних причин і вигаданою кількома роками пізніше задля отримання подарунків від царя[1]. В результаті, царська жалувана грамота зятю Сусаніна Богдану Собініну датована 1619 роком.[2]. Дослідження в цьому напрямку розпочав ще у XIX сторіччі Микола Костомаров. В українській літературі популярна версія, що Сусанін є результатом «народної трансформації» іншої, документально підтвердженої історії — героїчної смерті Микити Галагана, учасника Корсунської битви 1648 року, який добровільно потрапив у полон, щоб під тортурами видати ворогу дезінформацію про кількість і розташування військ Хмельницького та завести річпосполитські війська в засідку.[3].

Оскільки легенда про Сусаніна-героя набула великої популярності у вигляді усних народних оповідей і переказів, та згодом була перевтілена в художній літературі і в опері М. І. Глінки «Іван Сусанін», в 1838 році в Костромі за наказом імператора Миколи I споруджено пам'ятник Івану Сусаніну (демонтований у 1918 році, новий пам'ятник відкритий у 1968 році). У сучасній Російській Федерації незважаючи на багато сумнівів у достовірності його дій, Сусаніна вважають національним героєм.

У фольклорі та мистецтві

[ред. | ред. код]

У фольклорі Сусанін широко відомий головним чином завдяки однойменній пісні «Красної плесені»[4].

В офіційному мистецтві образу Сусаніна присвячено ряд творів як-то опера М. І. Глінки «Іван Сусанін», драма М. А. Польового «Подільські ліси», картина М. І. Скотті «Подвиг Івана Сусаніна».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Александр Бушков.Россия, которой не было. // Бушков А. — OCR: Палек, 1998
  2. ↑ Жалованная грамота царя Михаила Федоровича крестьянину Богдану Собинину (30 ноября 1619 года)
  3. ↑ Герой, которого не было. Архів оригіналу за 23 липня 2014. Процитовано 13 вересня 2011. [Архівовано 2014-07-23 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Красная плесень — Подвиг Сусанина. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 20 вересня 2017. [Архівовано 2017-09-21 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • www.hrono.info(рос.)
  • www.rulex.ru(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іван_Сусанін&oldid=47613879