Суслов Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Суслов, 1964 р.

Суслов Михайло Андрійович (8 (21) листопада 1902(19021121), Шаховське, тепер Павловського району Ульянівської області, Російська Федерація — 25 січня 1982, Москва) — радянський партійний та державний діяч. Член Політбюро ЦК КПРС, Президії ЦК КПРС (1952–1953), (1955–1982), секретар з ідеології ЦК КПРС (1947–1982), двічі Герой Соціалістичної Праці (1962, 1972). Депутат Верховної Ради СРСР 1-10-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 3-4-го скликань.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селянській родині. У 1918 році вступив у сільський комітет бідноти, у лютому 1920 року — в комсомол, а у 1921 році — в ряди РКП(б).

У 1924 році закінчив Пречистенський робітничий факультет у Москві. У 1924 — 1928 р. — студент Московського інституту народного господарства імені Плеханова. У 1929 — 1931 р. — аспірант Інституту економіки Комуністичної Академії. Одночасно викладав політичну економію в Московському державному університеті і Промисловій академії.

З 1931 року працював в апараті Центральної контрольної комісії ВКП(б) і Наркомату Робітничо-селянської інспекції, а з 1934 — в Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

У 1936 — 1937 р. — слухач Економічного інституту Червоної професури.

У 1937 — 1938 р. — завідувач відділу Ростовського обласного комітету ВКП(б), 3-й секретар Ростовського обласного комітету ВКП(б).

У березні 1938 — лютому 1939 р. — 2-й секретар Ростовського обласного комітету ВКП(б).

У лютому 1939 — листопаді 1944 р. — 1-й секретар Орджонікідзевського (Ставропольського) крайового комітету ВКП(б). У 1941 — 1943 р. — член Військової ради Північної групи військ Закавказького фронту, член Військової ради Північно-Кавказького фронту.

У листопаді 1944 — березні 1946 р. — голова Бюро ЦК ВКП(б) по Литовській РСР.

У квітні 1946 — березні 1949 р. — завідувач відділу зовнішньої політики (зовнішніх відносин) ЦК ВКП(б).

У травні 1947 — січні 1982 р. — секретар ЦК ВКП(б) — ЦК КПРС.

Одночасно, у травні — вересні 1947 р. — начальник Управління по перевірці партійних органів ЦК ВКП(б). У вересні 1947 — липні 1948 р. — начальник Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б). У липні 1949 — жовтні 1952 р. — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК ВКП(б). У липні 1949 — червні 1951 р. — головний редактор газети ЦК ВКП(б) «Правда». У квітні 1953 — 1954 р. — завідувач відділу ЦК КПРС по зв'зках із зарубіжними комуністичними партіями.

У епоху правління Л. І. Брежнєва Суслов залишався другою людиною в державно-партійній ієрархії СРСР. Його прізвисько було «сірий кардинал» КПРС. Вів аскетичний спосіб життя. Як політик дотримувався вкрай консервативних та сталінських позицій. Завдяки йому в країні розквітли політична цензура, тиск КДБ на творчу інтелігенцію та переслідування інакодумців (дисидентів). Йому належить одна з вирішальних ролей в радянській агресії проти Чехословаччини (1968) та віроломному нападі на Афганістан (1979).

Похований біля Кремлівської стіни.