Сутора чорноборода
| Сутора чорноборода | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psittiparus gularis (Gray, GR, 1845) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Paradoxornis gularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Суто́ра чорноборода[2] (Psittiparus gularis) — вид горобцеподібних птахів родини суторових (Paradoxornithidae). Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18-21 см. Голова світло-сіра, лоб чорний, над очима довгі чорні "брови". Обличчя і щоки білі, горло чорне. Верхня частина тіла коричнювата, нижня частина тіла білувата. Дзьоб короткий, міцний, вигнутий, жовтувато-оранжевий, лапи сіруваті.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють шість підвидів:[3]
- P. g. gularis (Gray, GR, 1845) — східні Гімалаї (від Сіккіму до Бутану і північного Ассаму);
- P. g. transfluvialis (Hartert, E, 1900) — Північно-Східна Індія (на південь від Брахмапутри), північна і східна М'янма, північно-західний Таїланд і південно-західний Китай;
- P. g. rasus Stresemann, 1940 — західна М'янма (гори Чин);
- P. g. laotianus Delacour, 1926 — східна М'янма, північний Таїланд, північний Лаос і північно-західний В'єтнам;
- P. g. fokiensis (David, A, 1874) — південний і південно-східний Китай (на південь від Янцзи);
- P. g. hainanus Rothschild, 1903 — острів Хайнань.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Чорнобороді сутори мекають в Індії, Бутані, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі і В'єтнамі. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах та у високогірних чагарникових і бамбукових заростях. Зустрічаються зграйками по 6-8 птахів, на висоті від 450 до 2100 м над рівнем моря. Живляться переважно насінням і бруньками, а також комахами та їх личинками.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Psittiparus gularis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Sylviid babblers, parrotbills, white-eyes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 березня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |