Сухаренко Михайло Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сухаренко Михайло Федорович
Народився 28 вересня (11 жовтня) 1907
Глухів, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер 17 серпня 1993(1993-08-17) (85 років)
Дзержинськ, Нижньогородська область, Росія
Поховання Дзержинськ
Країна  СРСР
 Російська імперія
Alma mater Ленінградський хіміко-технологічний інститут (1938)
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть» медаль «За трудову відзнаку» медаль «За відвагу на пожежі»
Державна премія СРСР премія Ради Міністрів СРСР
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сухаренко.

Михайло Федорович Сухаренко (1907, Глухів — 1993, Дзержинськ, Росія) — радянський промисловий діяч, директор «Заводу імені Я. М. Свердлова».

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1974, 1982). Лауреат Державної премії СРСР (1971) та премії Ради Міністрів СРСР (1978).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 жовтня 1907 року в місті Глухів (нині — Сумської області).

З 1926 року працював слюсарем на заводах Маріуполя («Рудметаллторг») і Харкова (кондитерська фабрика «Жовтень»).

У 1932—1935 роках навчався у Харківському хіміко-технологічному інституті. А в 1936—1938 роках — у Ленінградському хіміко-технологічному інституті, який закінчив на «відмінно».

Отримавши освіту хіміка-технолога з 1938 року працював у Дзержинську на заводі імені Я. М. Свердлова. Пройшов всіма щаблями: начальник дільниці, заступник начальника цеху, начальник цеху, заступник головного інженера, головний інженер.

З 1960 по 1987 роки Михайло Сухаренко — директор заводу (у віці 80 років).

Помер 17 серпня 1993 року, похований у Дзержинську.[1]

Нагороди та Звання[ред. | ред. код]

  • Двічі Герой Соціалістичної Праці.
  • Три ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора, ордена Жовтневої Революції, Дружби Народів, Вітчизняної війни І ступеня, «Знак Пошани», медалі.
  • Почесний громадянин міста Дзержинська.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Біля головної прохідної заводу, який очолював М. Ф. Сухаренко, йому встановлено пам'ятник.

У жовтні 2007 року урочисто відзначалося 100-річчя з дня народження Михайла Сухаренка.[2] Урочистості ознаменувалися відкриттям на території заводу площі Слави та погруддя Михайла Сухаренка.

На будинку, в якому жив Михайло Федорович, встановили меморіальну дошку.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нижегородский некрополь — Сухаренко М. Ф.
  2. ↑ Мэр Дзержинска принял участие в торжественных мероприятиях, посвящённых 100-летию со дня рождения Михаила Сухаренко. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 27 січня 2018.
  3. ↑ Памяти Сухаренко. Архів оригіналу за 14 жовтня 2007. Процитовано 27 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Сухаренко Михайло Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сухаренко_Михайло_Федорович&oldid=33892454