Сухенко Максим Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сухенко Максим Володимирович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Сухенко Максим Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 28 листопада 1981(1981-11-28)
Київ
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (32 роки)
Горбатенко, Старобешівський район
поховання: Лук'янівське військове кладовище
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо Трассер
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Формування
Шеврон батальйону "Миротворець".jpg
 «Миротворець»
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Макси́м Володи́мирович Сухе́нко — молодший сержант, Міністерство внутрішніх справ України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був третьою дитиною у батьків, виростав із трьома сестрами. 1998-го закінчив київську ЗОШ № 138. 2000 року почав працювати техніком в Центрі інформатики Міністерства культури і мистецтв України. 2003-го одружився.

Протягом лютого-червня 2014-го займався волонтерством, з сестрою Марією займався розробкою й пошиттям військової амуніції.

В часі війни — доброволець, старший інспектор, батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».

29 серпня 2014 року виходив разом з українськими військами з Іловайського оточення. У «зеленому коридорі» в районі хутора Горбатенко дістав поранення обох ніг при обстрілі російськими десантниками. Його перенесли до хати, де вже були всі поранені бійці. Помер від втрати крові.

Тимчасово був похований місцевими мешканцями на сільському кладовищі — разом з бійцями батальйонів «Миротворець» Катричем В'ячеславом, Олексієм Гораєм, Романом Набєговим, «Херсон» Олексієм Вовченком, «Світязь» Віктором Шолухою.

15 вересня тіло Максима Сухенка було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями місії «Експедиція-200» («Чорний тюльпан»). 18 вересня тіло було привезено до Києва.

Похований 21 вересня в Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Вдома залишились дружина та дві доньки — Марія 2004 р.н й Олена 2006 р.н.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Георгій Тука так написав про Максима:[1]

Таких, как Макс — немного… С первых дней он всем сердцем переживал за нашу Родину, за тех парней, которых посылают на убой тупые командиры…Часто мы садились на лавочке возле моего дома и говорили-говорили-говорили…и не могли наговориться! Это было еще ранним летом… Имея небольшой пошивочный цех, Макс первым откликнулся на мою просьбу в ФБ по пошиву флагов Украины! Именно от него я узнал что такое „разгрузка“, именно он объяснил мне что такое „кордура“.. У него было молодое и очень большое сердце! И это сердце болело! Болело постоянно! Болело за нашу Родину!

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]