Суходіл (Калуський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Суходіл
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Калуський район
Громада Спаська сільська громада
Код КАТОТТГ UA26060250060077735
Основні дані
Населення 1357
Площа 74,397 км²
Густота населення 18,24 осіб/км²
Поштовий індекс 77652
Географічні дані
Географічні координати 48°47′41″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 48.79472° пн. ш. 24.01667° сх. д. / 48.79472; 24.01667Координати: 48°47′41″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 48.79472° пн. ш. 24.01667° сх. д. / 48.79472; 24.01667
Водойми Чечва, Суходіл, Бездежський
Місцева влада
Адреса ради с.Суходіл, Рожнятівський р-н, Івано-Франківська область, 77624
Карта
Суходіл. Карта розташування: Україна
Суходіл
Суходіл
Суходіл. Карта розташування: Івано-Франківська область
Суходіл
Суходіл
Мапа
Мапа

CMNS: Суходіл у Вікісховищі

Суходіл — село Калуського району Івано-Франківської області

Географія[ред. | ред. код]

У селі потоки Суходіл та Бездежський впадають у річку Чечву.

Історія[ред. | ред. код]

Привілеєм короля Сигізмунда III від 20 березня 1595 р. село Суходіл (у Галицькому повіті однойменної землі Руського воєводства), що належало на той час магнату Анджею Сєнєнському (герба Дембно), дістало статус містечка і магдебурзьке право.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1].

У 1939 році в селі проживало 1170 мешканців (1125 українців, 20 поляків, 25 євреїв)[2].

В околицях села на горі Стовба з 24 серпня до 1 листопада 1943 року діяла повстанська підстаршинська школа УНС «Трембіта»[3] , на пам'ять про неї в 2018 році спорудили капличку.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жерела до істориї України-Руси, т. IV, стор. 176, 246 — Львів, НТШ, 1895. — 412 с.
  2. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  3. «Літопис УПА» Том 12. Третя Подільська воєнна округа УПА «Лисоня». — с.211-229.
  4. Тетяна КІНДЮХ. 1943 ТРЕМБІТА: на згадку про повстанців.

Посилання[ред. | ред. код]