Сухомлин Кирило Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сухомлин Кирило Васильович
Сухомлин Кирило Васильович.jpg
 
Партія: КПРС
Народження: 23 квітня 1886(1886-04-23)
Краснопілля, Коропський район, Чернігівська область
Смерть: 26 серпня 1938(1938-08-26) (52 роки)
СРСР
Громадянство: Російська імперія і СРСР
Нагороди:
орден Леніна
Меморіальна дошка на будинку в Києві на Терещенківській вулиці

Кирило Васильович Сухомлин (23 квітня 1886(18860423), село Краснопілля, тепер Коропського району Чернігівської області — розстріляний 26 серпня 1938) — державний і партійний діяч УРСР. Член Центральної Контрольної Комісії КП(б)У в травні 1924 — грудні 1925 р. Член ЦК КП(б)У в грудні 1925 — червні 1938 р. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК КП(б)У в жовтні 1926 — червні 1930 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в червні 1930 — липні 1937 р. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у грудні 1927 — січні 1934 р. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у лютому 1934 — червні 1938 р. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Жертва сталінського терору.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селянській родині. Батько, Василь Семенович (1858–1918) працював наймитом у місцевого землевласника, різноробом на Криворіжжі, Донбасі, цегляному заводі у Одесі. 1904 року поїхав на заробітки на Далекий Схід, де працював у депо, потім на станціях Борзя і Харнор (Манчжурія). Мати, Васса Пилипівна (1866–1951), похована у Харкові).

У родині Сухомлинів було три доньки і два сини. Наймолодша, Євдокія (1908 р. н.) згодом працювала в Управлінні Південної залізниці. Старша сестра, Марфа (1890 р. н.) прожила все життя на селі. Середня сестра, Марія (1904 р. н.) жила у Харкові. Брат Олександр (1900 р. н.) працював на Далекому Сході, куди родина Сухомлинів переїхала у 1909.

Кирило Сухомлин закінчив початкову школу і почав працювати у 1894 році підпаском та наймитом, потім — робітником на одеських підприємствах (штампувальником цегельні, робітником ковальсько-слюсарської майстерні). З 1902 року — кочегар, помічник машиніста на Московсько-Київській залізниці; з серпня 1904 року — слюсар залізничного депо на станції Манчжурія Забайкальської залізниці.

Член РСДРП(б) з 1905 року. У 1905 році арештовувався царською поліцією за революційну пропаганду.

Співпраця з російським окупаційним режимом[ред. | ред. код]

У 1917 році — заступник голови Головного комітету спілки залізничників Забайкальської залізниці, голова комітету спілки залізничників Амурської залізниці, член Військово-революційного комітету Окружного бюро Рад Східного Сибіру. У 1918 році був членом колегії транспорту Центросибіру.

У 1918—1920 роках — у партизанському русі на Далекому Сході.

У 1920—1925 роках — голова Південного бюро ЦК Спілки залізничників у Харкові. У лютому — грудні 1925 року — заступник голови Центральної Контрольної Комісії КП(б)У і заступник народного комісара робітничо-селянської інспекції Української СРР.

У 1925—1927 роках — народний комісар праці Української СРР.

У квітні 1927 — 5 лютого 1932 року — голова Вищої ради народного господарства Української СРР. 5 лютого — липень 1932 року — заступник голови Ради Народних Комісарів Української СРР.

Сухомлин на з'їзді Рад

У 1932 році — постійний представник РНК Української РСР при РНК СРСР.

25 липня 1932 — лютий 1933 року — голова Всеукраїнської Ради професійних спілок. Наприкінці жовтня 1932 призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель у Вінницькій області.

27-28 лютого 1933 — 1934 р. — голова Центральної Контрольної Комісії КП(б)У, народний комісар робітничо-селянської інспекції Української СРР і, одночасно, заступник голови Ради Народних Комісарів Української СРР.

17 лютого — 4 вересня 1934 року — народний комісар легкої промисловості Української СРР. 4 вересня 1934 — 19 липня 1935 року — народний комісар місцевої промисловості Української СРР.

19 липня 1935 — травень 1938 року — голова Державної планової комісії Української СРР і, одночасно, заступник голови Ради Народних Комісарів Української СРР. За його безпосередньої участі розроблено Генеральний план розвитку вугільної промисловості Донбасу, будувалися ДніпроГЕС, Азовсталь, Харківський тракторний завод тощо.

4 червня 1938 року заарештований органами НКВС. Засуджений до вищої міри покарання, розстріляний. Посмертно реабілітований.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]