Сухопутні війська Індії
Сухопутні війська Індії — сухопутний вид та найбільший за чисельністю компонент Збройних сил Індії. Президент Індії є Верховним командувачем сухопутних військ Індії,[3] а їхнім професійним командувачем є Начальник штабу сухопутних військ[en] (COAS), який є чотиризірковим генералом.
Основна місія індійської армії — забезпечення національної безпеки та національної єдності, захист нації від зовнішньої агресії та внутрішніх загроз, а також підтримання миру та безпеки всередині кордонів країни. Вона проводить гуманітарні рятувальні операції під час стихійних лих та інших негараздів, таких як Операція «Сурья Хоуп»[en], а також може бути реквізована урядом для боротьби з внутрішніми загрозами. Це головний компонент національної влади, поряд із військово-морськими силами та повітряними силами.[4]
Це найбільша постійна армія в світі,[5] з чисельністю 1 237 117[6][7] активних військ та 960 000 резервних.[8][9]
Індійська армія була створена в 1895 році та існувала паралельно із давнішими арміями Ост-Індійської компанії, які були поглинені нею у 1903 році. Князівства мали власні війська, які після цього були об'єднані в національне військо після проголошення незалежності. Підрозділи та полки індійської армії мають різноманітну історію та брали участь у кількох битвах і кампаніях по всьому світу, заслуживши багато бойових та театральних відзнак[en] до й після Незалежності.[10]
Армія була залучена до чотирьох воєн[en] з сусіднім Пакистаном та однієї з КНР. Інші великі операції, які проводила армія, включають Операція Віджай, Операція Мегхдут[en], та Операція Кактус[en]. Сухопутні війська проводять масштабні навчання в мирний час, як наприклад Операція Брасстакс[en] та навчання Шурвеер, а також були активними учасниками багатьох миротворчих місій ООН[en], включаючи Кіпр[en], Ліван, Конго, Анголу, Камбоджу[en], В'єтнам, Намібію[en], Ель Сальвадор[en], Ліберію, Мозамбік, Південний Судан, та Сомалі.
Армія розпочала програму модернізації піхоти, відому як «Система футуристичної піхоти» (F-INSAS[en]), а також модернізує та придбає нові засоби для бронетанкових, артилерійських та авіаційних підрозділів.[11][12][13]
Індійська армія оперативно та географічно поділена на сім командувань, причому основним військовим формуванням є дивізія. Нижче рівня дивізії знаходяться постійні полки, які відповідають за свій власний набір і навчання.
Станом на 2022 армія Індії мала наступний склад[14]:
- Головний штаб (Нью-Делі)
- Східне командування (Колката)
- 2-га гірська дивізія (Дібругарх)
- 5-та гірська дивізія (Бомділа)
- 17-та гірська дивізія (Гангток)
- 20-та гірська дивізія (Біннагурі)
- 21-ша гірська дивізія (Ранджія)
- 23-тя піхотна дивізія (Ранчі)
- 27-ма гірська дивізія (Калімпонг)
- 56-та гірська дивізія (Захама)
- 57-ма гірська дивізія (Леймахонг)
- 59-та піхотна дивізія (Панагарх)
- 71-ша гірська дивізія (Міссамарі)
- 72-га піхотна дивізія (Патханкот, у процесі формування)
- Північне командування (Удхампур)
- Південне командування (Пуне)
- 11-та піхотна дивізія (Ахмадабад)
- 12-та дивізія швидкого реагування (Джодхпур)
- 31-ша танкова дивізія (Джхансі)
- 36-та дивізія швидкого реагування (Сагар)
- 41-ша артилерійська дивізія (Пуне)
- 54-та піхотна дивізія (Гайдарабад)
- 4-та танкова бригада
- 340-ва механізована бригада
- 475-та інженерна бригада
- Південно-Західне командування (Джайпур)
- 4-та піхотна дивізія (Праяградж)
- 6-та гірська дивізія (Барелі)
- 16-та піхотна дивізія (Шрі-Ганганагар)
- 18-та дивізія швидкого реагування (Кота)
- 24-та дивізія швидкого реагування (Біканер)
- 33-тя танкова дивізія (Гісар)
- 42-га артилерійська дивізія (Джайпур)
- 6-та окрема танкова бригада
- 471-ша інженерна бригада
- 615-та окрема зенітна ракетна бригада
- Західне командування (Чандігарх)
- 1-ша танкова дивізія (Патіала)
- 7-ма піхотна дивізія (Фірозпур)
- 9-та піхотна дивізія (Мірут)
- 14-та дивізія швидкого реагування (Деградун)
- 15-та піхотна дивізія (Амритсар)
- 22-га піхотна дивізія (Мірут)
- 26-та піхотна дивізія (Джамму)
- 29-та піхотна дивізія (Патханкот)
- 40-ва артилерійська дивізія (Амбала)
- 2-га окрема танкова бригада
- 3-тя окрема танкова бригада
- 23-тя танкова бригада
- 55-та механізована бригада
- 474-та інженерна бригада
- 612-та окрема зенітна ракетна бригада
- Центральне командування (Лакхнау)
- усі підрозділи передані до Південно-Західного командування
- Східне командування (Колката)
- ↑ Singh Rana, Uday (27 грудня 2017). 20% Sailor Shortage in Navy, 15% Officer Posts Vacant In Army, Nirmala Sitharaman Tells Parliament. News18. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 13 серпня 2018.
- ↑ The Military Balance 2017 (англ.). Routledge. 2017. ISBN 978-1-85743-900-7.
- ↑ About – The President of India. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016.
- ↑ Indian Army Doctrine. Headquarters Army Training Command. Жовтень 2004. Архів оригіналу за 1 грудня 2007. Процитовано 1 грудня 2007.
- ↑ Indian Army now world's largest ground force as China halves strength on modernisation push. ThePrint (амер.). 17 березня 2020. Процитовано 16 січня 2022.
- ↑ 20% Sailor Shortage in Navy, 15% Officer Posts Vacant In Army, Nirmala Sitharaman Tells Parliament. News18. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
- ↑ Armed forces facing shortage of nearly 60,000 personnel: Government. The Economic Times. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 28 грудня 2017.
- ↑ International Institute for Strategic Studies (3 лютого 2014). The Military Balance 2014. London: Routledge. с. 241–246. ISBN 978-1-85743-722-5.
- ↑ The Military Balance 2017 (англ.). Routledge, Chapman & Hall, Incorporated. 14 лютого 2017. ISBN 978-1-85743-900-7.
- ↑ Singh, Sarbans (1993). Battle Honours of the Indian Army 1757–1971. New Delhi: Vision Books. ISBN 978-8170941156.
- ↑ The Military Balance 2010. Oxfordshire: Routledge. 2010. с. 351, 359—364. ISBN 978-1-85743-557-3.
- ↑ Indian Army Modernisation Needs a Major Push. India Strategic. Лютий 2010. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 10 липня 2013. [Архівовано 2013-09-06 у Wayback Machine.]
- ↑ India's Military Modernisation Up To 2027 Gets Approval. Defence Now. 2 квітня 2012. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 10 липня 2013.
- ↑ Vijay Diwas 2022: What is the structure and Commands of Indian Army? (англ.)
- Wilkinson, Steven I. 2015. Army and Nation: The Military and Indian Democracy since Independence. Harvard University Press.
| Незалежні держави |
Азербайджан • Афганістан • Бангладеш • Бахрейн • Бруней • Бутан • Вірменія • В'єтнам • Грузія² • Єгипет¹ • Ємен • Ізраїль • Індія • Індонезія • Ірак • Іран • Йорданія • Казахстан² • Камбоджа • Катар • Кіпр • Киргизстан • КНР • КНДР • Республіка Корея • Кувейт • Лаос • Ліван • Малайзія • Мальдіви • Монголія • М'янма • Непал • ОАЕ • Оман • Пакистан • Росія² • Саудівська Аравія • Сінгапур • Сирія • Східний Тимор • Таджикистан • Таїланд • Туркменістан • Туреччина² • Узбекистан • Філіппіни • Шрі-Ланка • Японія |  |
|---|---|---|
| Невизнані і частково визнані держави | ||