Сухоребрик лікарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Sisymbrium officinale
Sisymbrium officinale (L.) Scop. as Erysimum officinale L.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Сухоребрик (Sisymbrium)
Вид: Сухоребрик лікарський
Біноміальна назва
Sisymbrium officinale
(L.) Scop., 1772
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sisymbrium officinale
EOL logo.svg EOL: 583773
IPNI: 289589-1
ITIS logo.svg ITIS: 23316
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 203582

Сухоребрик лікарський (Sisymbrium officinale) — однорічна жорстковолосиста рослина родини хрестоцвітих.

Опис[ред. | ред. код]

Стебло прямостояче, розчепірено-розгалужене, 30—60 см заввишки. Листки чергові; нижні — на черешках, струговидно-роздільні, з 4—6 довгастими надрізанозубчастими боковими частками, верхня частка більша за бокові, списовидна; верхівкові — сидячі, при основі списоподібні, зубчасті або майже цілокраї. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, у видовжених безлистих китицях; пелюстки (їх 4) з нігтиком, жовті. Плід — стручок. Цвіте у червні — липні.

Поширення[ред. | ред. код]

Сухоребрик лікарський росте по всій території України як бур'ян на полях, уздовж доріг та поблизу жител.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Цілющі якості сухоребрику були відомі ще лікарям Стародавньої Греції. Його й тепер цінують як засіб, що діє на залози верхніх дихальних шляхів, збільшуючи кількість харкотиння і розріджуючи його, що полегшує відхаркування. Зважаючи на це, основним показанням до призначення сухоребрику треба вважати запалення верхніх дихальних шляхів. У Франції сухоребрик називають травою співаків і рекомендують його педагогам, артистам та іншим особам, які за професією напружують голос, як засіб, що пом'якшує болісні відчуття й запальний стан верхніх дихальних шляхів, зменшує хриплість. Крім того, сухоребрик використовують як сечогінний (набряки, ниркова недостатність), в'яжучий (пронос) та протицинготний засіб (ефективним протицинготним засобом вважається настойка з свіжого листя сухоребрику).

Заготівля і зберігання.[ред. | ред. код]

Для медичних потреб використовують свіжу (у вигляді соку або салатів) або сушену траву сухоребрику (Herba Sisymbrii). Перевагу треба віддати свіжій рослині, зібраній під час цвітіння, оскільки при зберіганні сухоребрик частково втрачає свої лікувальні властивості. Сушену траву зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 1 рік. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

Трава сухоребрику містить глюкозид типу синігрину і ензим мірозин, які при взаємодії утворюють ефірну гірчичну олію, каротин (у свіжому листі 76 мг%) та аскорбінову кислоту.

У харчуванні[ред. | ред. код]

Молоде листя сухоребрику їстівне, його використовують для приготування вітамінних салатів, вінегретів, юшок та зеленого борщу.

В Греції молоді листки відварюють і вживають як шпинат, а також для юшок, пюре, овочевих котлет тощо. На Кавказі молоді розеткові листки сухоребрика використовують для салатів, вінегретів, юшок та зеленого борщу.[1]

Листки під час розтирання дуже пахнуть, мають приємний, дещо холоднуватий, гострий смак. Вживаються для поліпшення смаку салатів. Іноді свіже листя варять з оцтом та смаженим м'ясом, коли воно надто жирне. Сухі листки не пахнуть, тому їх не заготовляють.[2]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.44
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.148

Посилання[ред. | ред. код]