Сухоцвіт лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сухоцвіт лісовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Сухоцвіт (Gnaphalium)
Вид:
Сухоцвіт лісовий (G. sylvaticum)
Біноміальна назва
Gnaphalium sylvaticum
Синоніми

Omalotheca sylvatica (L.) Sch. Bip. & F. W. Schultz

Сухоцві́т лісови́й[1][2] (Omalotheca sylvatica, Gnaphalium sylvaticum) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі, Азії, Північній Америці (Канада, США).

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічна, трава, 15–40(50) см заввишки. Стебла густо облиствлені, здебільшого не розгалужені, густо сіро-волосисті. Листки лінійні або лінійно-ланцетні, з 1 жилкою, у напрямку догори поступово зменшуються; поверхні волосисті: зверху — тьмяно-зелені, знизу густо-білі. Кошики дзвіночкоподібні, зібрані в колосоподібне суцвіття. Суцвіття більш-менш гіллясте. Плід — еліптична, жовтувато-коричнева сім'янка. Чубчик з 25–35 волосків, які зрослися біля основи в колечко[2][3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у Європі, Азії, Північній Америці (Канада, США)[4][5].

В Україні вид зростає в лісах, чагарниках — у лісових районах і Лісостепу, рідше в Степу[2].

Використання[ред. | ред. код]

Раніше використовувалася як лікувальна, а тепер може траплятися в альпінарії як декоративна рослина.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Gnaphalium sylvaticum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 325. (рос.)(укр.)
  3. NatureGate. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 07.05.2019. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 07.05.2019. (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 07.05.2019. (англ.)