Сушко Олександр Валерійович
| Сушко Олександр Валерійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
17 травня 1973 (50 років) Умань, Черкаська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | політолог, громадський діяч |
| Alma mater | Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка |
| Науковий ступінь | кандидат історичних наук |
| Посада | бізнес-директорd |
| Попередник | Бистрицький Євген Костянтинович |
| Нагороди |
 |
Олекса́ндр Вале́рійович Сушко́ (17 травня 1973 року в Умані на Черкащині) — український політолог та громадський діяч, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», експерт у сфері міжнародних відносин, розвитку громадянського суспільства[1].
Освіта[ред. | ред. код]
1995 року закінчив історичний факультет Кіровоградського педагогічного університету ім. Винниченка.
1998 року здобув ступінь кандидата політичних наук у сфері міжнародних відносин в Інституті світової економіки та міжнародних відносин НАН України. Тема дисертації: «Політичний контекст Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА). Регіональні відносини в Західній півкулі».
У 2002 році стажувався в Монтерейському центрі дослідження проблем нерозповсюдження (США).
Фахова біографія[ред. | ред. код]
1998 року почав активну професійну діяльність як політичний аналітик.
1999—2000 — координатор моніторингу Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України.
З 2000 по 2006 рік — директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України.
У 2003 році ввійшов до складу громадської ради першого національного недержавного ілюстрованого часопису міжнародного життя України «ЄвроАтлантика».
З 2006 року — науковий директор Інституту євро-атлантичного співробітництва.
У 2011—2017 — голова правління Міжнародного фонду «Відродження», що входить до заснованої Джорджем Соросом мережі фундацій «Відкритого суспільства».
До 2013 року — старший науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
2012 — призначений національним координатором Української національної платформи Форуму громадянського суспільства «Східного партнерства».
2014 обраний співголовою Платформи громадянського суспільства (ПГС) «Україна — ЄС», що є органом громадянського суспільства, створення якого передбачено статтями 469—470 Угоди про асоціацію України з Євросоюзом. Другим співголовою, з боку ЄС, обрано представника польської профспілки «Солідарність» Анджея Адамчика.
1 січня 2018 року став виконавчим директором Міжнародного фонду «Відродження».
Олександр Сушко — знаний в Україні та за кордоном дослідник процесів європейської та євроатлантичної інтеграції України[2].
Основні роботи[ред. | ред. код]
- Кордони Європи — кордони України: через спільні інтереси до спільної безпеки: матеріали круглого столу / Ред. О. Сушко. — К.: [б.в.], 2001.
- Олександр Сушко. ЄС чи ЄЕП? // ЄвроАтлантика. — 2003. — № 1.
- Європейська інтеграція України в оцінках лідерів українського політикуму, бізнесу та суспільства / Ред. О. Сушко, Н. Пархоменко. — К.: Міжнародний фонд «Відродження», 2003.
- Олександр Сушко. Словаччина — Україна // ЄвроАтлантика. — 2005. — № 1.
- Олександр Сушко. Перспективи безвізового режиму з ЄС // ЄвроАтлантика. — 2010. — № 4.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
Учасник Помаранчевої революції (2004) і Євромайдану (2013—2014).
21 червня 2015 року Джордж Сорос вручив фонду «Відродження» премію «Відкрите суспільство» за внесок у просування цінностей відкритого суспільства в Україні. Її з Євгеном Бистрицьким (виконавчим директором фонду), Сушко отримав від Сороса під час церемонії у Центральноєвропейському університеті у Будапешті. Це вперше за всю історію існування премії її присуджено не особі, а організації. У різні роки лауреатами премії ставали такі визначні особистості, як Вацлав Гавел, Марті Ахтісаарі, Міхеїл Саакашвілі, Кофі Аннан, Хав'єр Солана та інші.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За заслуги» III ст. (19 червня 2017) — за значний особистий внесок у реалізацію євроінтеграційних прагнень України, запровадження Європейським Союзом безвізового режиму, зміцнення міжнародного авторитету держави, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Олександр Сушко про головні тренди громадянського суспільства | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2021.
- ↑ Ректорату, Прес-служба (23 квітня 2012). Олександр Сушко: «Будь-яку проблему сучасності можна вирішити». Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова (uk-ua) . Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 2 квітня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 19 червня 2017 року № 165/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Сайт фонду «Відродження» [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]