Сущенко Роман Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сущенко‎.
Роман Сущенко
Ім'я при народженні Роман Володимирович Сущенко
Псевдо Рон Височанський
Народився 8 лютого 1969(1969-02-08) (55 років)
Черкаси
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Україна Київ→ Франція→Росія Росія (у в'язниці)
Діяльність кореспондент національного агентства Укрінформ
Відомий завдяки український політв'язень, заарештований в Росії
Alma mater Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Заклад Укрінформ
Партія Європейська Солідарність
У шлюбі з Анжела Сущенко
Діти Юля, Максим
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Лефортівська в'язниця у Москві, в якій утримувався Роман Сущенко

Рома́н Володи́мирович Су́щенко (псевдонім Рон Височанський[1]; нар. 8 лютого 1969(19690208), Черкаси) — український журналіст, кореспондент національного державного агентства Укрінформ, політичний діяч.

Український політв'язень, що був незаконно заарештований та утримуваний в РФ з 30 вересня 2016 до 7 вересня 2019-го.[2]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 8 лютого 1969 року в Черкасах. Закінчив Київське вище танкове інженерне училище (1986—1991 рр.). Офіцерську службу розпочав у 150-му навчальному центрі (м. Миколаїв). Брав участь у миротворчий місії в Боснії і Герцеговині протягом 1997—1998 рр., де, в тому числі, відповідав за зв'язки з громадськістю. У 2001 році звільнився зі Збройних сил, майор запасу.

Закінчив Інститут журналістики КНУ ім. Шевченка (заочне навчання, 2002—2004 рр., магістр)

З 2002 року працює кореспондентом національного державного агентства Укрінформ.

У 2010—2016 роках — спеціальний кореспондент Укрінформу у Франції.

Арешт в Росії і звільнення[ред. | ред. код]

У 2015—2016 роках тричі літав до Росії. Затриманий та заарештований 30 вересня 2016 року у Москві. Про місце перебування Сущенка стало відомо лише через два дні після затримання, у неділю 2 жовтня, коли у московський слідчий ізолятор «Лефортово» прибули російські правозахисники з плановою перевіркою умов утримання арештованих.

Звинувачений за статтею 276 Кримінального кодексу Росії за шпигунство на користь України. Ув'язнений у Лефортівській в'язниці.[3]

4 червня 2018 року Московський міський суд засудив Романа Сущенка до 12 років колонії суворого режиму.[4]

За даними газети «Коммерсантъ», журналіста обвинувачували в тому числі у спробі з'ясувати можливість нового наступу на Маріуполь з боку ДНР.[5]

7 вересня 2019-го Сущенка було звільнено з полону в РФ під час обміну українських полонених на злочинців.[6] За даними адвоката Марка Фейгіна, після цього Сущенкові було заборонено в'їзд до Росії терміном на 20 років.[7]

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

2017 року Європарламент прийняв резолюцію «Політичні в'язні в тюрмах РФ і ситуація в Криму», в якій зазначено, що Роман Сущенко та інші українські громадяни незаконно утримуються в ув'язненні на території Росії. Депутати Європарламенту закликали негайно звільнити цих людей і сприяти їхньому поверненню на батьківщину. З такими ж вимогами виступила і Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ). До цього заклику також долучилися Міжнародна і Європейська федерації журналістів. Генеральний секретар Міжнародної федерація журналістів Ентоні Белленджер назвав утримання українського журналіста за ґратами в Росії «посяганням на свободу ЗМІ».[8]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Після повернення з російського ув'язнення вступив до політичної партії «Європейська солідарність» і очолив її партійний осередок в Черкаській області.

На місцевих виборах 2020 року був обраний депутатом Черкаської обласної ради, з грудня 2020 року — перший заступник голови Черкаської обласної ради[9].

У жовтні 2021 року брав участь у проміжних виборах до Верховної Ради по 197-му виборчому округу, але програв представнику «Слуги народу» Віталію Войцехівському[10].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ст. (19 листопада 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 100-річчя заснування Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ»[11]

Вручаючи нагороду дружині журналіста Анжелі, Президент України Петро Порошенко зазначив: «Я хотів би відзначити нагородою Романа Сущенка за мужність, за героїзм, за справжній патріотизм, який точно попаде в підручники історії як трималися і тримаються українці»[12].

  • Відзнака «Симон Петлюра. Журналістика і Державність» (2021).[13]
  • Орден «За заслуги» (Франція) [1] (26 липня 2022) — за професійну діяльність, особисту відданість сприянню діяльності Франції в Україн та зміцненню зв'язків між країнами. Вручаючи нагороду у Софійський собор (Київ), Надзвичайний та Повноважний посол Франції в Україні Етьєн де Понсен зауважив: «Ця висока почесна відзнака Французької Республіки, друга за рангом, є також даниною мужності, яку Ви проявили під час свого ув'язнення в Росії, та роботі, яку Ви проводите на чолі платформи за звільнення українських політв'язнів, що утримуються в Росії чи на непідконтрольних Україні територіях. Окрім Вашого щирого інтересу та симпатії до нашої країни, які я мав змогу оцінити численні рази під час наших зустрічей, ця відзнака знаменує також визнання з боку Франції Вашої незмінної відданості спільним для нас демократичним цінностям та європейському майбутньому України».[2]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений. Має дочку Юлію (журналістка) та сина Максима. До 2016 року родина проживала у Франції; після затримання Романа Сущенка в Росії — повернулися до Києва.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Арештований у Москві журналіст Роман Сущенко працював під псевдонімом Рон Височанський [Архівовано 13 вересня 2018 у Wayback Machine.] «Україна молода»
  2. ↑ Затримання Сущенко: подробиці /РБК-Україна, 3.10.2016/. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  3. ↑ Черговий «шпигун». Хто такий Роман Сущенко? /112-телеканал, 3.11.2016/. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
  4. ↑ Суд у Росії виніс вирок українцеві Роману Сущенку. Телеканал новини «24». 04.06.2018. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 11.06.2018.
  5. ↑ Украинского журналиста приговорили к обмену. Коммерсантъ. 05.06.2018. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 11.06.2018.(рос.)
  6. ↑ Обмін полоненими між Україною і Росією: всі подробиці. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 10 вересня 2019.
  7. ↑ Сущенко заборонили в'їзд до Росії на 20 років. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 10 вересня 2019.
  8. ↑ Справа Сущенка: головне про переслідування українського журналіста в Росії. Deutsche Welle. 10.11.2017. Архів оригіналу за 26 травня 2021. Процитовано 11.06.2018.
  9. ↑ Апарат ради - телефонний довідник. www.oblradack.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  10. ↑ Довибори в Раду: кандидати "Слуги народу" лідирують в обох округах. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2021.
  11. ↑ Указ Президента України від 19 листопада 2018 року № 371/2018 «Про відзначення державними нагородами України працівників Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ”»
  12. ↑ Президент відзначив орденом «За мужність» кремлівського в'язня журналіста Романа Сущенка // Офіційне представництво Президента України, 20 листопада 2018 р.
  13. ↑ Кримчан нагороджено медаллю Симона Петлюри. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 30 серпня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сущенко_Роман_Володимирович&oldid=41742715