Суґавара но Мітідзане

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Суґавара но Мітідзане
菅原道真
Sugawara Michizane.jpg

Портрет Суґавари но Мітідзена (робота Кікуті Йосая)
Народився 1 серпня 845(0845-08-01)
Кіото, Префектура Кіото, Регіон Кінкі, Японія
Помер 26 березня 903(0903-03-26) (57 років)
Дадзайфу
Поховання Dazaifu Tenman-gū[d]
Громадянство (підданство) Flag of Japan.svg Японія
Проживання Японія Японія
Діяльність політик, історик, поет
Титул правий міністр
Посада Q11500074?, Q11394590?, Q11621873?, Санґі, Q3270768?, Середній державний радник Японії, Q11547969?, Дайнаґон, Q11385487?, Правий міністр і Q9891637?
Термін 897901
Батько Sugawara no Koreyoshi[d]
У шлюбі з Q11476895?
Діти Q11619246? і Q17218729?
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Суґавара но Мітідзане (яп. 菅原道真, すがわら の みちざね[1]; 1 серпня 845 — 26 березня 903) — японський державний діяч, науковець і поет періоду Хей'ан. Академік[2] з 877 року і правий міністр з 897 року. Сприяв розвитку самобутньої японської культури шляхом припинення контактів з Китаєм, видання збірок японських віршів та історичних творів. За несправедливими звинуваченнями опонентів був висланий зі столиці Кіото і відправлений на головування регіональної адміністрації Дадзайфу, де й помер. Після смерті проголошений божеством синтоїстським божеством, покровителем наук. [3]

Короткі відомості[ред.ред. код]

Суґавара но Мітідзане народився 1 серпня 845 року у сім'ї чиновника. Починаючи від його діда, рід Суґавара служив при імператорському дворі. Завданням роду було викладання історії та китайського класичного канону у столичному університеті для майбутніх держслужбовців. Батько Мітідзане відкрив приватну школу у своїх володіннях, у якій готував учнів до вступних іспитів у столичний університет та військових посад.

У 862 році Суґавара но Мітідзане склав вступні іспити і став студентом університету у Кіото (大学). Після закінчення навчання, він розпочав свою кар'єру при дворі як вчений-науковець, посаді чиновника. Завдяки відмінному знанню китайської мови, йому доручали дипломатичні місії і відвідування іноземних посольств. Окрім державної служби, Суґавара продовжував вести справи приватної школи, яку заснував його батько. У 877 році, 33-літній Мітідзане отримав почесний титул мондзьо хакусі (文章博士, «знавець текстів») і став головою єдиного японського університету у столиці. Таким чином він досяг найвищої нагороди, яку міг здобути японський науковець тих часів.

Швидкий ріст Суґавари по ієрархічній драбині японського чиновництва перелякав японських аристократів, насамперед родину Фудзівара. У 886 році, вони домоглися призначення Мітідзане на пост голови провінції Санукі і, фактичного, випровадили його зі столиці. Однак завдяки політичному конфлікту між імператором Уда і Фудзівара но Мотоцуне, Суґавара зміг повернутися до Кіото.

Завдяки патронуванню японського монарха, Мітідзане здобув неабиякий авторитет при дворі. У 899 році його було призначено «правим міністром» (右大臣) імператорського уряду. Проте зростання влади новоприбулбця знову занепокоїло аристократів. Окрім цього, реформи, які Суґавара планував провести у царині управління і адміністративного апарату, налаштували проти нього столичне чиновництво. Цією ситуацією скористалися його вороги, на чолі з Фудзіварою но Токіхіра. У 901 році вони звинуватили Мітідзане у придворних інтригах і вислали його до Кюсю, призначивши на посаду голови провінційного уряду у Дадзайфу (太宰権帥).

26 березня 903 року, без сподівань повернутися до столиці, Суґавара но Мітідзане помер у вигнанні.

Незабаром після його смерті Кіото вразила чума, від якої загинули сини імператора Дайґо, одного з учасників вигнання Суґавари. Окрім цього, саме місто постраждало від повіней і тайфунів. Декілька блискавок неоднаразово вдарили по Імператорському палацу. Монарх і аристократи розцінили це як помсту духу померлого Суґавари. Для його умиротворення у столиці було зведено синтоїстське святилище Кітано Тенмаґу, а самому покійного вигнанцю було присвоєно титул «головного міністра» дайдзьо дайдзін (太政大臣) та проголошено «небожителем» — покровителем наук і навчання. Сьогодні багато японських святилщ вшановують його.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Відомий також під ім'ям Кан Сьодзьо (菅丞相).
  2. Японською: 文章博士, мондзьо-хакасе.
  3. Серед звичайних японців вщановується як «небесне божество» — Тендзін-сама.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

Посилання[ред.ред. код]