Су-цзун (династія Тан)
| Су-цзун спр. китайська: 唐肅宗 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 12 серпня 756 — 16 травня 762 року | ||
| Попередник: | Лі Лунцзі | |
| Спадкоємець: | Лі Юй | |
| Народження: |
21 лютого 711 або 19 жовтня 711 Чан'ань | |
| Смерть: |
16 травня 762 Чан'ань | |
| Поховання: | Liquand[1] | |
| Країна: | Династія Тан[1] | |
| Релігія: | буддизм | |
| Рід: | династія Лі[d] і Династія Тан | |
| Батько: | Сюань-цзун[1] | |
| Мати: | Lady Yang, Empress Yuanxiand | |
| Шлюб: | Wei Shid, Empress Zhangd[1] і Wu Shid[1] | |
| Діти: | Li Tand[1], Дай-цзун[1], Q11095326?, Q10332402?, Li Dongd, Li Ting[d][1], Li Xid[1], Li Zhuid[1], Li Jind[1], Q10332623?, Li Guangd[1], Li Xiand[1], Q11097918?, Li Shid[1], Li Shid[1], Q11131308?, Q11132631?, Li Shud[1], Li Moud[1], Li Shid[1], Li Shid[1], Li Suid[1], Li Shid[1] і Li Shid[1] | |
Су-цзун (кит.: 肅宗; піньїнь: Suzong), особисте ім'я Лі Хен (кит.: 李亨; піньїнь: Lǐ Hēng; 2 лютого 711 —16 травня 762) — десятий імператор династії Тан у 756–762 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Народився 2 лютого 711 року в родині Лі Лунцзі, який 712 року став імператором під іменем Сюань-цзуна. При народженні звався Лі Хен. 713 року отримав перший титул — князя Шана та змінив ім'я на Лі Сішень. 736 року він став князем Чон з іменем Лі Ю, а 738 після низки інтриг — спадковим принцом з іменем Лі Шао. Загалом отримав гарну класичну та військову освіту. З моменту отримання прав на трон вступив у протистояння з впливовим канцлером Лі Лінфу. Останній, користуючись своїм впливом на імператора, фактично відстороним молодого принца від якоїсь політичної діяльності.
Ситуація змінилася лише з початком повстання у 755 році військового губернатора (цзєдуши) Ань Лушаня. Тоді Лі Хен втік разом із батьком на північ, де зумів організувати оборону. Незабаром Сюань-цзун зрікся трону й передав владу синові.
Володарювання[ред. | ред. код]
12 серпня 756 року Лі Хен став новим імператором під іменем Су-цзун. Головною його задачею було знищення заколотників на чолі із Ань Лушанєм. Власних сил для цього не вистачало. З огляду на це імператор уклав військовий союз з Баянчур-ханом, вождем уйгурів. Сприяло Су-цзуну й те, що 757 року було вбито Ань Лушаня. Того ж року імператор відвоював столицю Чанань. Проте у повстанців залишився в руках Лоян й значна частина північних земель. До кінця життя Су-цзун намагався відвоювати їх, проте марно. До того ж у 760 році у нижній течії річки Янцзи повстав Лю Чжан. На його придушення довелося відволікати значні сили.
Наприкінці життя Су-цзун зіткнувся з інтригами серед рідні, яка прагнула зробити спадкоємцем трону свого кандидата. Зрештою Су-цзун 16 травня 762 року помер, не визначивши свого наступника.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Kenneth Pletcher, History of China, coll. Britannica Educational Publishing, éd. The Rosen Publishing Group, 2010, pp. 122
| |||||||
|
