Сфагнум магеланський
| Сфагнум магеланський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Мохи (Bryophyta) |
| Клас: | Sphagnopsida |
| Порядок: | Sphagnales |
| Родина: | Сфагнові (Sphagnaceae) |
| Рід: | Сфагнум (Sphagnum) |
| Вид: | S. magellanicum
|
| Біноміальна назва | |
| Sphagnum magellanicum Brid.
| |
Сфагнум магеланський (Sphagnum magellanicum) — вид мохів порядку торфовикальних (Sphagnales)[1].
Sphagnum magellanicum утворює рослини завдовжки до 20 см. Червоно-пурпурне забарвлення, на якому видно все листя або його частини, є дуже характерним. У прісноводних болотах утворює низькі подушки та килимки[2]. Від 4 до 5 гілок збираються в пучки, з яких виступають 2 або 3 гілки. Інші повислі гілки лежать близько до стовбура. Слабоволокнистий тонкостінний епідерміс стебла зазвичай 4-шаровий, зовнішні стінки якого зазвичай мають 1–2 (рідше до 4) невеликих отворів. Склеродерміс червонуватий, червонувато-коричневий або пурпурний. Плоскі, майже прямокутні, язикоподібні стеблові листки щільно прилягають до багряного стебла і не мають стулок. Порожнисті ланцетні гілкові листки закінчуються широким округлим кінчиком. Зазвичай вони лежать, як черепиця на гілках; вони рідко трохи виступають.
Батьківщиною є Європа, Макаронезія, Північна Америка, Південна Америка, Азія, Нова Зеландія[3].
Вид характерний для центральних ділянок незайманих омбротрофних дощових боліт. Сьогодні він особливо поширений на верхових болотах, які не надто осушені. Рідко бере участь у формуванні травостою. Його оптимальний рН знаходиться в дуже кислому діапазоні від 2 до 4,5. Крім того, вид можна знайти в проміжних болотах із високою кислотністю та в болотистих лісах. Sphagnum magellanicum переносить певну кількість затінення, але потім залишається переважно зеленим. Віддає перевагу рівномірно вологим торф’яним ґрунтам і уникає ділянок, які протягом тривалого часу заболочені. Він відносно нечутливий до тимчасового висихання і здатний до регенерації.
- ↑ Sphagnum magellanicum. The Catalogue of Life (англ.). Процитовано 25.02.2024.
- ↑ Amphlett, Andy; Payne, Sandy. Sphagnum magellanicum Magellanic Bog-moss (PDF). Royal Botanic Garden, Edinburgh. Процитовано 13.10.2019.
- ↑ Sphagnum magellanicum. Global Biodiversity Information Facility (англ.). Процитовано 25.02.2024.
- Ботаника: Систематика высших, или наземных растений / А. Г. Еленевский, М. П. Соловьева, В. Н. Тихомиров. — М. : Академия, 2004. — 432 с. (с. 52—56). — ISBN 5-7695-1712-3
- Водоросли, лишайники и мохообразные СССР. Справочник / Л. В. Гарибова, Ю. К. Дундин, Т. Ф. Коптяева, В. Р. Филин; отв. ред. М. В. Горленко. — М. : Мысль, 1978. — 365 с. (с. 227—230)
- Демчук В. В. Ботаніка (Систематика рослин): Навч. посібник. — Рівне : РДГУ, 2018. — 200 с. (с. 43—44)
- Жизнь растений / Под. ред. А. Л. Тахтаджяна. — М. : Просвещение, 1978. — Т. 4. — 512 с. (с. 56—59)
- Christian Berg: Moose Mecklenburg-Vorpommerns VII: Bestimmungshilfe zum Einarbeiten in die Gattung Sphagnum (Torfmoose). In: Natur und Naturschutz in Mecklenburg-Vorpommern. 31. 1995, ISSN 1430-3361, S. 93–102.
- Klaus Dierßen: Bestimmungsschlüssel der Torfmoose in Norddeutschland (= Mitteilungen der Arbeitsgemeinschaft Geobotanik in Schleswig-Holstein und Hamburg. Heft 50). Arbeitsgemeinschaft Geobotanik in Schleswig-Holstein und Hamburg, Kiel 1996, ISBN 3-00-000730-X.
- Wolfgang Frey, Jan-Peter Frahm, Eberhard Fischer, Wolfram Lobin: Die Moos- und Farnpflanzen Europas (= Kleine Kryptogamenflora. Bd. 4). Gustav Fischer, Stuttgart u. a. 1995, ISBN 3-437-30756-8.
- Gerhard Ludwig: Exkursions-Bestimmungsschlüssel der Sphagnen Mitteleuropas. BfN-Schriftenvertrieb im Landwirtschaftsverlag, Münster 2005, ISBN 3-7843-3856-9.
- Martin Nebel, Georg Philippi (ред.): Die Moose Baden-Württembergs. Том 3: Spezieller Teil (Bryophyta: Sphagnopsida, Marchantiophyta, Anthocerotophyta). 2005, ISBN 3-8001-3278-8.
- Anthony J. E. Smith: The Moss Flora Of Britain And Ireland. 2nd, revised edition. 2004, ISBN 0-521-54672-9.
