Сфера Дайсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сфера Дайсона з радіусом в 1 астрономічну одиницю

Сфера Дайсона — гіпотетичний астроінженерний проект, запропонований Фріменом Дайсоном у 1960 році в статті «Пошуки штучних зоряних джерел інфра-червоного випромінювання»[1] в науковому журналі Science. Являє собою відносно тонку сферичну оболонку великого радіуса (порядка радіуса орбіти планети) із зіркою в центрі.

Загальний опис[ред.ред. код]

Ідея Дайсона полягала в тому, що розвинута цивілізація прагнутиме максимально використати енергію випромінювання своєї зірки й оточить її суцільною сферою, яка не пропускатиме промені зірки назовні. Однак така сфера, маючи власну температуру, випромінюватиме в інфрачервоному діапазоні, як будь-яке нагріте тіло. Тому для виявлення позаземної цивілізації потрібно шукати в космосі зірки з нестандартним спектром випромінювання.

На думку Дайсона, якщо сфера була б відносно тонкою сферичною оболонкою великого радіуса (приблизно радіуса планетних орбіт) із зіркою в центрі, то розвинута цивілізація могла б використовувати подібну споруду для повної утилізації енергії центральної зірки і/або для розв'язання проблеми життєвого простору.

За розрахунками, для побудови Сфери Дайсона навколо Сонця необхідна речовина в кількості, яка дорівнює масі Юпітера. В цьому випадку радіус сфери становитиме близько 1,5×1011 метрів.

Пошук Сфер Дайсона — перспективний напрям програми SETI. Споруда цих масштабів може бути виявлена за ІЧ-випромінюванням з нетиповим спектральним розподілом. Для пошуку сфер Дайсона планується використати телескоп SIRTF.

Критика[ред.ред. код]

Для стабільності існування Сферу Дайсона необхідно обертати навколо центральної осі — у цьому випадку відцентрова сила урівноважить силу притягання центральної зірки. Але відцентрова сила досягає максимуму на екваторі й дорівнює 0 на полюсах тіла, яке обертається. Отже, на полюсах сфери Дайсона ніщо не урівноважує силу притягання центрального світила. В результаті сфера буде зруйнована.

Сфера Дайсона — варіант з еквіпотенціальними поверхнями

Для забезпечення стійкості сфери Дайсона ця ідея розвинута в таких варіантах:

  • Жорстке кільце невеликої ширини — див. Кільце Нівена.
  • Жорстке екваторіальне кільце з майже замкнутими поверхнями від екватора до полюсів, але вигнутими по еквіпотенціальних поверхнях гравітаційного поля зірки.

Ці варіанти не є «сферами», але назва зберігається історично.

KIC 8462852 [ред.ред. код]

У вересні 2015 року були опубліковані результати спостереження астрономами-аматорами з групи Planet Hunters аномалій у випромінюванні зірки KIC 8462852 у сузір'ї Лебедя. Згідно з данними, отриманими за допомогою телескопа Кеплер у період з 2009 по 2013 роки, яскравіть зірки істотно зменшувалася і впродовж нестандартних проміжків часу, що дало змогу дослідникам зробити висновок, що ці затемнення зумовлені іншими чинниками, ніж проходження планет між зіркою і Землею.[2] Однією з висунутих науковим співтовариством гіпотез стало існування навколо зірки штучної конструкції типу Сфери Дайсона.[3] Наступна можливість детально дослідити аномалію, згідно з розрахунками науковців, буде у травні 2017 року.

Див. також[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Посилання в тексті[ред.ред. код]

  1. Freemann J. Dyson (1960). Search for Artificial Stellar Sources of Infra-Red Radiation. Science 131. с. 1667–1668. doi:10.1126/science.131.3414.1667. PMID 17780673. 
  2. Електростанція богів. Як NASA виявило інопланетян у сузір'ї Лебедя. nv.ua. https://plus.google.com/+NvUa1. Процитовано 2015-10-17. 
  3. Plait, Phil (2015-10-14). Did Astronomers Find Evidence of an Alien Civilization? (Probably Not. But Still Cool.). Slate (en-US). ISSN 1091-2339. Процитовано 2015-10-17.