Сходинки Рокі
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2019) |
Сходинки Рокі (англ. Rocky Steps) — 72 кам'яних ступені масивних сходів, що ведуть до головного входу до музею мистецтв Філадельфії (Пенсільванія). Свою назву отримали після фігурування в численних сценах у серії фільмів «Рокі» їх автора сценарію і виконавець головної ролі Сильвестра Сталлоне. Є одним з найпопулярніших туристичних місць Філадельфії.[1]
Вперше сходи з'явилася в кадрах фільму 1976 року, коли головний персонаж фільмів Рокі Бальбоа готувався до бою з Аполло Крідом. В одній зі сцен його ранкова пробіжка починається по міських вулицях Філадельфії і закінчується на вершині сходів, де Рокі, стоячи обличчям до міста, підкидає обидві руки вгору — тріумфальний жест переможця боксерських поєдинків. Цей момент, в якому поряд з відбиттям завзятості головного героя на шляху вгору («бою зі ступенями» (англ. «Battle with the steps»)) показаний один з найбільш виграшних видів міста, став одним зі знакових образів в історії кінематографа за кількістю своїх шанувальників[2][3]. Ця сцена була однією з перших, знятих із застосуванням системи стабілізації Steadicam[4]. Для самого Сталлоне сходження його героя на вершину сходи символізує Філадельфію як місто, в якому будь-який невдаха своєю працею може всього домогтися. 1982 року на останньому щаблі драбини була встановлена бронзова статуя героя фільмів Рокі Бальбоа, яка пізніше була перенесена до її підніжжя.
Статуя Рокі[ред. | ред. код]
Для свого третього фільму про Рокі Бальбоа («Рокі 3») 1980 року Сильвестр Сталлоне замовив у скульптора Томаса Шомберга (англ. A. Thomas Schomberg) бронзову статую героя його кінострічки[5], а по завершенні роботи над ним Сталлоне подарував її місту.[3][6].
Під час знімання і кілька місяців по тому після них статуя Рокі перебувала на верхньому щаблі сходів, але пізніше серед чиновників від мистецтва виникли розбіжності як з приводу прийнятності місця її установки, так і з приводу її художньої цінності взагалі. Так, зокрема, комерційний директор Філадельфійського художнього музею Дік Доран був в захваті від статуї. Він заявляв, що Сталлоне зробив для іміджу міста більше, «ніж хто-небудь з часів Бенджаміна Франкліна». Частина чиновників музею була стурбована тим, що статуя з сумнівною художньою цінністю може зіпсувати його міжнародну репутацію. Ряд членів Художньої комісії Філадельфії (Philadelphia Art Commission) вважали, що статуя не більше ніж реквізит для фільму, і що «їй немає місця навіть близько до музею». Були й думки, що завдяки популярності Рокі «люди, які ніколи не були в музеї, принаймні, хоча б наблизилися до його входу». Подібні дебати тривали протягом 20 років.ref name=":0" />.
1982 року статую Рокі встановили навпроти фронтальної сторони філадельфійського «Спектрума» — стадіону, головною спортивного майданчика міста. У 1987, 1990 і 1993-94 роках, проте, для чергових знімань фільмів статуя епізодично «переїжджала» на місце початкової установки, але потім знову «відправлялася» на стадіон. 2002 року, в зв'язку зі знесенням стадіону, вона стала експонатом музейного сховища, і знову побачила світ лише в 2005-му — до знімання шостої частини серії «Рокі Бальбоа».ref name=":0" />.
У вересні 2006 року рішенням Художньої комісії Філадельфії для статуї Рокі було остаточно визначено місце установки — праворуч від нижньої частини сходів на рівні вулиці. На урочистій церемонії установки пам'ятника, в якій брав участь Сильвестр Сталлоне, він сказав, що «це втілення американської мрії … ця статуя не мені, але кожному з вас, бо в кожному з вас живе свій Рокі».
У попкультурі[ред. | ред. код]
Сцена зі сходами з фільмів «Рокі» стала культурною іконою. Через десятиліття після виходу першого фільму 1976 року тисячі туристів щороку підіймаються по її 72 східцях, щоб повторити зназнамените сходження головного героя фільмів С. Сталлоне і сфотографуватися з видом на місто з піднятими в переможному жесті руками[7]. За версією телеканалу E! сцена посідає 13-е місце в сотні та одній найбільш дивовижних сцен в індустрії розваг (101 Most Awesome Moments in Entertainment).[8].
1996 року напередодні початку Ігор 1996 року в Атланті ступені Рокі стали одним з етапів естафети Олімпійського вогню в Філадельфії — 24 червня його пронесла філадельфійка Дон Стейлі. 2 липня 2005 року сходи стала концертним майданчиком Live 8.
Майже через тридцять років після виходу першого фільму «Рокі» протягом року двоє журналістів «Філадельфія інкуайрер» Майкл Вітез і Том Греліш (англ. Michael Vitez, Tom Gralish) відвідували знамениті сходи, щоб поговорити з «бігунами» на її вершину. Результатом їх роботи стала вийшла 2006 року книга «Історії Рокі: повісті про любов, надію і щастя на найвідоміших сходах Америки» (англ. Rocky Stories: Tales of Love, Hope, and Happiness at America's Most Famous Steps). Книга була нагороджена Пулітцерівською премією.[9][10].
2017 року вперше в історії Національної футбольної ліги США драфт гравців проводився на відкритому майданчику, і їй стали Сходинки Рокі.[11].
Знаменита сцена зі сходами також стала предметом численних триб'ютів і пародій. Схожі з оригіналом сцени фігурують в 12-му епізоді «Сімпсонів» «Ліза на орфоолімпіаді», фільмах «Подалі від тебе», «Принц з Беверлі-Гіллз», «Божевільний професор» та інших. Сцена зі сходами з фільмів " Рокі "стала культурною іконою. Через десятиліття після виходу першого фільму 1976 року тисячі туристів щороку підіймаються по її 72 східцях, щоб повторити знамените сходження головного героя фільмів С. Сталлоне і сфотографуватися з видом на місто з піднятими в переможному жесті руками. За версією телеканалу E! сцена посідає 13-е місце в сотні та одній найбільш дивовижних сцен в індустрії розваг (101 Most Awesome Moments in Entertainment).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Rocky Statue and the Rocky Steps. VisitPhilly.com. Visit Philadelphia. Архів оригіналу за 9 березня 2018. Процитовано 3 березня 2014.
- ↑ Philadelphia Museum of Art. TotalRocky.com. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ а б “The Rocky Statue”. The Pop History Dig, LLC. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Steadicam Celebrates its 30th Anniversary at NAB 2005 (Пресреліз). Tiffen. April 2005. Архів оригіналу за 30 квітня 2014. Процитовано 3 березня 2014.
{{cite press release}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 25 грудня 2005. Процитовано 26 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Yo! Rocky can be yours! (Пресреліз). International Institute for Sport and Olympic History. 16 травня 2003. Архів оригіналу за 28 липня 2005.
{{cite press release}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 28 липня 2005. Процитовано 26 квітня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Rocky (1980). Association for Public Art. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Straziuso, Jason (1 липня 2004). Nostalgic Jaunt To 'Rocky' Steps. CBS News. Associated Press. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ E! Channel's 101 Most Awesome Moments in Entertainment. E! Online. E! Entertainment Television, Inc. Архів оригіналу за 5 грудня 2004. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Vitez, Michael (2006). Rocky stories : tales of love, hope, and happiness at America's most famous steps. Philadelphia, Pa: Paul Dry Books. ISBN 1589880293.
- ↑ Rocky Stories Tales of Love, Hope, and Happiness at America's Most Famous Steps. Paul Dry Books, Inc. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ Parkway, and perhaps Rocky steps, to be stage for 2017 NFL draft. philly.com. 2 вересня 2016. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 9 березня 2017.