Східна Карелія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Східна Карелія (жовта) і Західна Карелія з межами 1939 і 1940/1947 років.

Східна Карелія (іноді Російська Карелія) — частина Карелії, яка після укладення Столбовського миру в 1617 році залишилась належати Росії і православній церкві. Інша, західна частина Карелії, залишилася належати Швеції і лютеранській церкві Швеції, та називалася Шведською Карелією, а після 1808 року — фінської Карелією. В даний час Східна Карелія становить центральну частину Республіки Карелія.

Територія регіону обмежується на півдні річкою Свір, а на сході Онезьке озеро (без Заонежського півострова), Вигозером і Білим морем.

Східна Карелія історично поділяється на:

  • Біломорську Карелію, яка заселена вихідцями з Північної та Пріладожської Карелії, що говорять, як і тверські карели, на діалекті, який називається власне карельським;
  • Олонецьку Карелію, де поширений ліввіковскій діалект;
  • Онезька Карелія, де поширений людіковський діалект, проміжний між карельським і ліввіковским діалектами.

Ліввіков більше половини з числа східних карелів, беломорців — близько третини, людіков — трохи більше однієї десятої.

Посилання[ред. | ред. код]