Східне партнерство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Eastern Partnership
EU-Eastern Partnership forum. Tbilisi, 2012 (1).jpg
Перший форум «Східного партнерства»,
Тбілісі, березень 2012
EU-Eastern Partnership.svg
Заснування 7 травня 2009 року
Тип Міжнародна міжурядова організація
Місце діяльності Східна Європа та ЄС
Членство
Веб-сайт http://eeas.europa.eu/eastern/index_en.htm

«Східне партнерство» — політика Європейського Союзу (ЄС), що має на меті зміцнення стосунків зі східними сусідами ЄС і є продовженням східного напрямку існуючої Європейської політики сусідства. «Східне партнерство» було урочисто відкрито Європейським Союзом у Празі 7 травня 2009 року.

Перша зустріч міністрів закордонних справ у рамках «Східного партнерства» відбулась 8 грудня 2009 року в Брюсселі.

Історія[ред.ред. код]

Ініціатива Східного партнерства була представлена Польщею за підтримки Швеції у травні 2008 року на Раді ЄС. Ця ініціатива передбачала участь 6 країн Східної Європи — України, Молдови, Білорусі, Грузії, Вірменії та Азербайджану. До основних сфер, де пропонувалося зміцнити співпрацю, належали:

  • Робота над Угодою про асоціацію, яка включатиме комплексне порозуміння про зону вільної торгівлі між ЄС та 6 країнами партнерами;
  • Фінансування комплексних програм, що мають покращити адміністративну структуру української влади;
  • Інтеграція з економіками країн ЄС, що передбачає зближення українського законодавства з законодавством ЄС;
  • Створення економічного союзу між учасниками проекту Східного партнерства;
  • Співпраця у боротьбі з корупцією, організованої злочинністю, нелегальною міграцією;
  • Збільшення мобільності робочої сили та перспективи відкриття ринків праці ЄС для українців;
  • Посилення енергетичної безпеки України;
  • Реалізація програм, що спрямовані на подолання економічної і соціальної нерівності України;
  • Реалізація індивідуальних програм (охорона кордонів, допомога у ліквідації наслідків стихійного лиха, підвищення енергетичної ефективності та відновлюваних джерел енергії);
  • Посилення контактів між Україною та ЄС і між їх громадянами;
  • Додаткова фінансова допомога.[1]

У червні 2008 року на саміті Ради ЄС ініціатива знайшла підтримку усіх представників членів ЄС.[2]

3 грудня 2008 року Європейська Комісія прийняла цей проект, оприлюднивши комюніке «Східне партнерство». В проекті зроблено акцент на створенні зони вільної торгівлі, підписанні угоди про асоціацію, лібералізації візового режиму для країн, що беруть участь у проекті, співпраці задля енергетичної безпеки, одночасно збільшивши фінансування проекту до 600 млн євро до 2013 року.[3] 20 березня 2009 року Рада ЄС остаточно затвердила проект Східного партнерства, оголосивши про те, що його офіційний старт відбудеться 7 травня 2009 року у Празі.[4]

7 травня 2009 під час установчого саміту «Східного партнерства» у м. Прага прийнято спільну заяву, згідно з якою «Східне партнерство» буде доповненням до двосторонніх договірних відносин між ЄС та кожною з держав-партнерів.

Члени[ред.ред. код]

«Східне партнерство» складається з таких пострадянських держав, як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова, Україна та Європейського Союзу. Участь Білорусі та її президента Лукашенка, який був названий авторитарним, на саміті в 2009 році була під питанням[5].

30 вересня 2011 року Білорусь відмовилась від участі в саміті «Східного партнерства» у Варшаві на знак протесту проти рішення організаторів не запрошувати на цю зустріч президента Лукашенка та засудження політичних репресій в цій країні[6]. Проте через три дні міністр закордонних справ Білорусі Сергій Мартинов спростував це[7].

Основні завдання проекту в стосунках з Україною[ред.ред. код]

«Східне партнерство» передбачає:

  • подальше спрощення візового режиму та поступовий рух до його лібералізації,
  • укладення поглиблених зон вільної торгівлі,
  • підтримку процесу адаптації законодавства та зміцнення інституційної здатності країн-партнерів,
  • сприяння регіональному розвитку на основі політики регіонального вимірювання ЄС,
  • створення інтегрованої системи управління кордонами,
  • співпрацю у сфері енергетичної безпеки.

У рамках ініціативи передбачено багатосторонній діалог на чотирьох рівнях:

  1. зустрічі глав держав і урядів;
  2. щорічні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ;
  3. зустрічі чотирьох тематичних платформ:
    1. демократія, належне управління та стабільність;
    2. економічна інтеграція та наближення;
    3. охорона довкілля, енергетична безпека;
    4. міжлюдські контакти;
  4. панелі для підтримки роботи платформ.

У червні 2009 р. проведено перші установчі засідання всіх тематичних платформ, під час яких схвалено загальні принципи і привила процедури їх діяльності.

За підсумками установчих засідань Європейська Комісія має намір підготувати проект основних цілей діяльності кожної з платформ, який буде винесено на розгляд наступних засідань (орієнтовно — у листопаді 2009). Крім того, Єврокомісія доопрацює концепції майбутніх проектів в рамках «Східного партнерства» і представить їх на розгляд Української Сторони.

Фінансування[ред.ред. код]

Східне партнерство буде фінансуватися з фонду Інструменту Європейського Сусідства і Партнерства, що передбачає виділення 600 млн євро (2009–2013), з яких:

  • 250 млн. — кошти, що вже передбачені Європейською політикою сусідства,
  • 350 млн євро — це нові кошти, які були виділені на реалізацію проекту Східного партнерства.[8]

Саміти Східного партнерства[ред.ред. код]

Відносини з Росією[ред.ред. код]

У травні 2015 року Голова Європейської Ради Дональд Туск заявив, що Росія «компенсує свої недоліки через деструктивні та агресивні залякувальні тактики проти своїх сусідів», в той час як канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала, шо «ЄС має абсолютно ясну відмінність від Росії. Ми приймаємо те, що різні країни „Східного партнерства“ можуть іти своїм шляхом і ми приймаємо ці різні шляхи»[9].

Критика[ред.ред. код]

Голова Представництва України при Європейському Союзі Костянтин Єлісєєв виступає за відокремлення Азербайджану, Білорусі та Вірменії від політики Європейського Союзу "Східного партнерства". Дипломат звернув увагу на політику, якої Грузія, Молдова та Україна можуть дотримуватися у протистоянні зовнішнім загрозам[10]:

По-перше, ми можемо забезпечити політику диференціації в рамках "Східного партерства". Мені здається, вже час відокремити три країни - Україну, Грузію і Молдову від Вірменії, Азербайджану, Білорусі. Ми намагалися це зробити, до речі, на Ризькому саміті, у нас була, до речі, узгоджена тристороння заява щодо України, Грузії та Молдови. Тобто, чітка диференціація.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]