Східносибірське нагір'я
| Східносибірське нагір'я | ||||
 | ||||
|
65°00′ пн. ш. 157°30′ сх. д. / 65.000° пн. ш. 157.500° сх. д.Координати: 65°00′ пн. ш. 157°30′ сх. д. / 65.000° пн. ш. 157.500° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон |
Камчатський край Хабаровський край Саха Магаданська область | |||
| Тип | гірський хребет і Russian Large Landscaped | |||
  Східносибірське нагір'я Східносибірське нагір'я (Росія) | ||||
 | ||||
Східносибірське нагір'я (рос. Восточно-Сибирское нагорье) — одна з найбільших гірських систем Російської Федерації. Розташоване між Центральноякутською низовиною та Беринговою протокою. Весь терен Східносибірського нагір'я має дуже низьку щільність населення.[1]
У деяких районах Східносибірського нагір'я, таких як Кігіляхський хребет і Оймяконське плоскогір'я, зустрічаються кигиляхи — скельні утворення, що є священними для якутів[2]
Географія[ред. | ред. код]
Східносибірська система складається з декількох окремих ділянок гірських хребтів, на північ і південь від Полярного кола. Основна група хребтів простягається на відстань майже 3000 км від долини річки Лени до мису Дежнєва, на східному краю півострова Чукотка. Хоча нагір'я має завширшки приблизно 1200 км, високогірна область майже розрізана навпіл Східносибірською низовиною, яка простягається на північ в центральній частині. На південному заході межа чітко не визначена, оскільки вона перекривається системою Південносибірських гір. Через гірську місцевості великі ділянки східносибірського нагір'я є незаселеними. Найбільше місто — Магадан.[3]
Хребти[ред. | ред. код]
Гідрографія[ред. | ред. код]
Основними річками величезного регіону є Яна, Індигірка, Колима та її притока Омолон, а також Анадир[4]
Клімат, флора і фауна[ред. | ред. код]
У цьому регіоні зафіксовано найнижчі у світі температури для населених місць. На півдні Східносибірської гірської системи лежить район Оймяконської западини, де зареєстровані рекордно низькі температури, хоча регіон знаходиться приблизно за 3000 км) на південь від географічного Північного полюса[5]
Нижні схили хребтів, як і долини, значною мірою покриті тайгою[6]. На нижніх схилах зустрічається Сибірський кутозуб[7], вид, відомий тим, що переживає глибокі заморозки — до −45°C[8]
Екорегіони[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Gvozdetsky N. A. & Mikhailov N. I. Physical geography of the USSR. M., Thought, 1978.
- ↑ Кисиляхи (Russian) . Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 19 жовтня 2020.
- ↑ Google Earth
- ↑ Геоморфология России (Geomorphology of Russia) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ World Meteorological Organization Global Weather & Climate Extremes. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Herbert Hesmer. Einwirkungen der Menschen auf die Wälder der borealen kühlen Zonen der Alten Welt, Ch. Sowjetunion (Taiga), p. 188
- ↑ JSTOR — Emmett Reid Dunn, The Salamanders of the Family Hynobiidae. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ How salamanders survive the deep freeze. New Scientist. 11 вересня 1993. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 2 листопада 2012.
Література[ред. | ред. код]
- (рос.) Равнины и горы Сибири. — М. : Наука, 1975.