Східні Вісаї
Регіон VIII Східні Вісаї | |||
---|---|---|---|
| |||
Адміністративний центр | м. Таклобан | ||
Країна | Філіппіни | ||
Провінції | 6 | ||
Міст | 7 | ||
Муніципалітети | 136 | ||
Офіційна мова | Себуанська, Варайська, інші | ||
Населення | |||
- повне | 4 440 150 (2015)[1] | ||
- густота | 180 осіб/км2 | ||
Площа | |||
- повна | 23 251,10 км² | ||
Код ISO 3166-2 | PH-08 | ||
| |||
Розташування на мапі Філіппін | |||
|
Східні Вісаї (філ.: Silangang Kabisayaan; вар.: Sinirangan Kabisay-an; себ.: Sidlakang Kabisay-an) — адміністративний регіон на Філіппінах, позначається також як Регіон VIII. До складу регіону входять три великих острови: Самар, Лейте, Біліран. Регіон складається з шести провінцій (Біліран, Лейте, Північний Самар, Самар, Східний Самар, Південний Лейте), незалежного міста Ормок та високоурбанізованого міста Таклобан. Таклобан є регіональним центром.
Східні Вісаї омиваються Філіппінським морем зі сходу. Регіон відомий мостом Сан Хуаніко, який є найдовшим мостом на Філіппінах. Станом на 2010 рік населення регіону становило 4 440 150 осіб.[1]
Східні Вісаї розташовуються на сході центральної частини Філіппінського архіпелагу. До складу регіону входять три великих острови: Самар, Лейте, Біліран. На сході регіон межує з Філіппінським морем та протокою Сан Бернардіно, яка відокремлює острів Самар від південно-східної частини острова Лусон; на заході з морем Вісаян та островом Себу; на півдні з протокою Сурігао та островом Бохол.
Площа регіону становить 23 251 км2 або 7,2% від загальної площі країни. 52% площі займають ліси.
Є два типи клімату, які переважають в регіоні. Перший тип не має сухих сезонів і характеризується максимумом опадів з листопада по січень. Острів Самар та східна частина острова Лейте підпадають під цей тип клімату. Другий тип має рівномірний розподіл опадів цілий рік і короткий період сухого сезону, який спостерігається з лютого по травень. Цей тип клімату характерний для західної частини острова Лейте, частини острова Самар.
В листопаді 2013 року через Східні Вісаї пройшов тайфун Хайянь, другий по смертоносності тайфун який коли-небудь був на Філіппінах.
Прибережні води регіону багаті рибою та морепродуктами. Східні Вісаї - один з регіонів Філіппін з найбільшим експортом рибної продукції. Значна частина острова покрита лісами.
Регіон має поклади наступних ресурсів: хроміт, уран (Самар), золото, срібло, манган, магній, бронза, нікель, глина, вугілля, вапняк, пірит, пісок, гравій. Східні Вісаї мають багаті запаси геотермальної енергії.
Варайська мова є найпоширенішою в Східних Вісаях. Нею розмовляють на острові Самар, Біліран, в Таклобані та північно-східній частині острова Лейте. Себуанською мовою розмовляють в західній та південній частині острова Лейте.
Східні Вісаї складаються з 6-ти провінцій, одного високоурбанізованого міста, одного незалежного міста, 5-ти міст, 136-ти муніципалітетів та 4 390 барангаїв.
Провінція | Адміністративний центр | Населення (2015) |
Площа | Густота | Міста | Муніц. | Баранґаї | |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біліран | Навал | 171 612 | 536 км2 | 320/км2 | 0 | 8 | 132 | |
Східний Самар | Боронган | 467 160 | 4 660 км2 | 100/км2 | 1 | 22 | 597 | |
Лейте | Таклобан | 1 724 679 | 6 313 км2 | 270/км2 | 3 | 40 | 1 503 | |
Північний Самар | Катарман | 632 379 | 3 693 км2 | 170/км2 | 0 | 24 | 569 | |
Самар | Катбалоган | 780 481 | 6 048 км2 | 130/км2 | 2 | 24 | 951 | |
Південний Лейте | Маасін | 421 750 | 1 799 км2 | 230/км2 | 1 | 18 | 500 | |
Таклобан | - | 242 089 | 202 км2 | 1 200/км2 | - | - | 138 | |
Всього | 4 440 150 | 23 251 км2 | 190/км2 | 7 | 136 | 4 390 | ||
Східні Вісаї, головним чином, аграрний регіон в якому вирощують рис, кукурудзу, кокосовий горіх, цукрову тростину і банани. Окрім сільського господарства основними джерелами доходу є видобуток корисних копалин, рибальство, туризм, а також виробництво, оптова та роздрібна торгівля і послуги.
Таклобан є центром інвестицій, торгівлі та розвитку в регіоні.
- ↑ а б "Region VIII (Eastern Visayas)". Census of Population (2015): Total Population by Province, City, Municipality and Barangay (Report). Philippine Statistics Authority. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 25.04.2017.