Сцинтиляція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сцинтиляція — короткочасний спалах світла (~10–4-10–9 с), що виникає під час проходження окремої зарядженої частинки крізь деякі речовини, що їх називають сцинтиляторами, або фосфорами. Сцинтиляцію уперше візуально спостерігав В. Крукс (1903) при опроміненні альфа-частинками екрана з сульфіду цинку (ZnS). Атоми або молекули сцинтилятора за рахунок енергії заряджених частинок переходять у збуджений стан; наступний перехід зі збудженого в нормальний стан супроводжується випромінюванням світла — сцинтиляцією.

Механізм сцинтиляції, її спектр випромінювання й тривалість висвічування залежать від природи люмінесціюючої речовини.

Яскравість сцинтиляції залежить від природи заряджених частинок і від енергії частинки, переданої при її пробігу в речовині.

Кожна сцинтиляція – результат дії однієї частинки; цю обставину використовують у сцинтиляційних лічильниках для реєстрації елементарних частинок та електромагнітних квантів високої енергії.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0