Сьомаки (Бердичівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сьомаки
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський район
Рада Гальчинська сільська рада
Код КОАТУУ 1820881502
Облікова картка Гальчин 
Основні дані
Населення 206
Площа 0,713 км²
Густота населення 288,92 осіб/км²
Поштовий індекс 13322
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 50°00′20″ пн. ш. 28°38′26″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 28.64056° сх. д. / 50.00556; 28.64056Координати: 50°00′20″ пн. ш. 28°38′26″ сх. д. / 50.00556° пн. ш. 28.64056° сх. д. / 50.00556; 28.64056
Середня висота
над рівнем моря
233 м
Місцева влада
Адреса ради 13322, с. Гальчин, вул. Центральна, 55; тел. 5-62-17
Карта
Сьомаки. Карта розташування: Україна
Сьомаки
Сьомаки
Сьомаки. Карта розташування: Житомирська область
Сьомаки
Сьомаки

CMNS: Сьомаки у Вікісховищі

Сьомаки́ (Семакі, Семашковці) — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 206 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

У «Географі́чному словни́ку Королі́вства По́льського та інших слов'янських теренів» т. Х, 1890 р.назву подано як «Semaki, в документах Semaszkowce»[1]. Назва Семашківці відносить до руського землевласницького роду Семашко. В той же час у статті про Гальчин (Гальчинець) зазначено, що Гальчинець знаходиться поблизу Сьомак (Siomak).

На мапі Шуберта, надрукованої згідно з регонсцировками 1867 и 1875р.р. назва російською Семаки[2]

У виданому у 1885 році статистичному збірнику Волости и важнейшие селения Европейской России назва подана як Сіомаки[3].

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на лівому березі річки Коденка. На західній околиці села у 80-ті роки було створено штучний став. У той же час навколо села проводилась меліорація, осушувалися заболочені ділянки, будувалися канали, проводився безконтрольний випас ВРХ. Все це призвело до зміління та замулювання р. Коденка.

Вид на с. Сьомаки і ставок на р. Кодненка

Ще два ставки викопано у 2010-х.

Між Сьомаками та селом Старий Солотвин праворуч від ґрунтової дороги є урочище «Вовча скеля».[4]

Історія[ред. | ред. код]

Перші відомості про село належать до 1593 р.

У спогадах Михайла Чайковського є свідчення часів Кодненьскої розправи 1768 р.: "Отец моей матери, Михаил Гленбоцкий, был одним из последних представителей на Волыни и Украине шляхты, занятой озорничеством и наездами.

Назначенный вместе с региментарем Стемпковским судить и карать гайдамаков Гонти и Железняка, имея в своих руках jus gladii (право жизни и смерти), он рассудил так: «если убьешь или повесишь человека, он не будет уже отрабатывать ни „панщины“, ни „даровизны“. Он поил токайским и портвейном региментаря Стемпковского, а гайдамаков по десятку и по два выпускал на свет Божий, и отправлял на слободы, чтобы они каялись в грехах, отбывая панщину во славу Божию и на пользу пана войского овруцкого. Таким образом он населил шесть сел: Солотвин, Гальчинец, Зарубинцы, Семаки, Агатовку и Раскопаную Могилу»[5].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 208 осіб, 32 дворових господарства, існувала поштова станція[3]-тут проходила дорога з Бердичева до Житомира, яка йшла через Кодню.

У 1906 році в селі існувало 60 дворів та 369 мешканців[6].

Радянський період. Голодомор 1932—1933 р.р. ІІ світова війна[ред. | ред. код]

У 1932—1933 рр.село входило до складу Вінницької області. За даними сільради, у 1932—1933 рр. загинуло 6 чол., Кисилюк Текля, селянка та її троє дітей, імена невідомі, а також Ковальчук Євдоким Михайлович, Солопчук Ольга Никифорівна, причина смерті всіх– голод.[7]

У 1937 р. в зв'язку з створенням Житомирської області, с. Сьомаки у складі Гальчинецької сільради Бердичівського району переходить до Житомирської обл.

Прізвища селян, які були мобілізовані та загинули під час ІІ Світової війни, занесені на меморіал у с. Рея у загальному списку разом з жителями с. Гальчин.

Село Сьомаки було зайняте радянськими військами разом з с. Гальчин у новорічну ніч 1944 року[8].

У післявоєнний період у селі діяв колгосп, який пізніше було приєднано до хмелерадгоспу у с. Рея[9].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 249 осіб, з яких 107 чоловіків та 142 жінки.[10]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 200 осіб.[11]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[12]

Мова Відсоток
українська 97,09 %
російська 1,94 %
інші 0,97 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom X - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол). с. 426, Том Х. Процитовано 2020-11-11. 
  2. Шуберт, Федір (1867-1875). Военно-топографическая карта Российской империи. ЭтоМесто (рос). Процитовано 26.03.19. 
  3. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. КАРТА ГЕНШТАБА. КВАДРАТ М-35-70. freemap. Процитовано 20.04.2019. 
  5. Чайковський, Михайло (1891). ЗАПИСКИ МИХАИЛА ЧАЙКОВСКОГО (САДЫК-ПАШИ). (рос). Київ: Киевская старина, № 1. с. розд.І. 
  6. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  7. Л. А. Копійченко,В. А. Поплавська, Є. Р. Тіміряєв та ін. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні. Житомирська обл. (укр). Житомир: Полісся. с. 285. ISBN 978-966-655-361-7. 
  8. Перемога у Другій світовій війні. tsdea.archives.gov.ua. Процитовано 2020-11-11. 
  9. ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР : Житомирська область (1967–1973). resource.history.org.ua (укр). Голов. ред. УРЕ АН УРСР. 1973. с. 192. Процитовано 2020-11-11. 
  10. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  11. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  12. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]