Сьо Тай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сьо Тай
尚泰王
King Sho Tai.jpg
Народився 3 серпня 1843(1843-08-03)
Сюрі, Окінава
Помер 19 серпня 1901(1901-08-19) (58 років)
Токіо, Японія
Громадянство Японія Японія
Національність рюкюсець
Титул ван Рюкю
Батько Shō Iku[d]
Діти Shō Ten[d], Shō In[d] і Shō Jun[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Сьо́ Та́й (яп. 尚泰, しょうたい; 3 серпня 1843 — 19 серпня 1901) — дев'ятнадцятий і останній ван Рюкюської держави з другої династії Сьо.

Біографія[ред.ред. код]

Сьо Тай народився 1843 року. Він був другим сином рюкюського правителя Сьо Іку. 1847 року, через смерть свого старшого брата, 4-річний Тай був оголошений наступним ваном Рюкю. 1866 року посланець Цінського імператора Чжао Сінь привіз йому ярлик та регалії вана[1].

Тай правив у неспокійну для Рюкю епоху. Державна скарбниця була майже пуста, а рюкюські селяни потерпали від нестачі землі та неврожаїв. Берегові води країни постійно турбували імперіалістичні держави Європи та США. Японія ж вимагала негайного приєднання до себе та розриву стосунків з Китаєм[1].

1872 року японський уряд перейменував Рюкюську державу на автономний уділ Рюкю-хан, а Тая проголосив удільним ваном. Правителя також прирівняли до японської титулованої шляхти й дарували титул маркіза. 1879 року японський емісар Мацуда Мітіюкі силою змусив Тая визнати анексію Рюкю й заснування префектури Окінава. Правитель зі своїм урядом був змушений покинути столичний замок Сюрі[1].

Решту життя колишній рюкюський ван провів у своїй садибі в Токіо. Він помер 19 серпня 1901 року. Тая поховали у мавзолеї Тамадун, «Палаці монарших душ» на Окінаві[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Сьо Тай // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]