Сьюдад-Болівар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сьюдад-Болівар
—  місто  —
Ciudad Bolívar
Прапор
Прапор
Official seal of Сьюдад-Болівар
Герб
Прізвисько: La puerta del sur de Venezuela
(Переклад: "Ворота до південної Венесуели")
Девіз: No encontrarás otra de más variada riqueza
(Переклад: "Не знайдете іншого з такою різноманітністю багатства")[1]
Ciudad Bolívar Vista Area.jpg
House of the Congress of Angostura.jpg PUERTO Y CATEDRAL C BOLIVAR.JPG
Ciudad Bolivar.JPG Cathedral of Ciudad Bolivar.jpg
Puente Angostura sobre rel río Orinoco.jpg
Країна Венесуела
штат Болівар
район Херес
засновано 22.05.1764
Уряд
 - мер Сергіо Хернандез (PSUV)[1][2]
Площа
 - Повна 209 52 км²
Висота над р.м. 54 м 
Населення (380.953)
 - Усього 350 691
 - Густота 1633,63/км²
 - демонім боліварнійці
Часовий пояс VST (UTC — 4:30)
Поштовий код 8001
Телефонний код(и) 0285
Дані про площу та населення наведені для міста.
Веб-сайт: Офіційний сайт.
Район Херес у штаті Болівар
Район Херес у штаті Болівар

Сьюдад-Болівар, або Болівар (ісп. Ciudad Bolívar, Шаблон:IPA-es; «місто Болівар», раніше відоме як Ангостура) — місто у Венесуелі та столиця однойменного штату, порт на річці Оріноко.

Місто розташовано там, де Оріноко звужується десь до 1,5 км у ширину, і тут розташований перший міст на річці.

Історичне місто Ангостура дало свою назву Ангостурському конгресу, Ангостурському дереву та бітеру Ангостура. В сучасному Сьюдад-Боліварі добре зберігся історичний центр — соборі та інші оригінальні колоніальні будівля довкола Плаза Болівар.

Історія[ред.ред. код]

Місто було засновано 1764 року як San Tomas de la Nueva Guayana [3] або Santo Tomé de Guayana de Angostura del Orinoco,[Джерело?] на честь діоцезії Св. Фоми Гуаянського та її розташування на першому звуженні ріки Оріноко.

Сьюдад-Болівар було місцем Ангостурського конгресу з 1819 до 1821 року, який був відповідальний за створення Великої Колумбії у перший рік проведення[3].

Бітер Ангостура був винайдений у місті 1824 року, але компанія-виробник пізніше переїхала до Тринідад і Тобаго[4].

1846 року місто було перейменовано на честь Сімона Болівара.

Флора та фауна[ред.ред. код]

На берегах річки ростуть пальми Mauritia flexuosa та кущові дуби. Переважають такі рослини як ріжкове дерево, Diphysa punctata та Pyrifolia grisebch.

Місцева фауна включає капібари, черепахи, чаплі, папуги, черевоногі, ігуани тощо; з риб — дорадо та Palometa.

Культура[ред.ред. код]

Собор міста та Пасео Оріноко вночі
Вулиця в історичному районі міста
Руїни замку Замуро

Історичний центр Сьюдад-Болівар має житлові та громадські будинки, які збереглися з колоніального періоду.

Венесуельський митець, художник та скульптор Єсус Рафаель Сото (ісп. Jesús Rafael Soto) походив з цього міста. На його честь, венесуельський архітектор Карлос Рауль Вільянуева спроектував Музей сучасного мистецтва імені Єсуса Сото, який відкрився 1973 року. В музеї розміщені колекцій сучасних венесуельських та іноземних митців.

Сьюдад-Болівар є також місцем народження венесуельських музикантів Чео Хуртадо та Антоніо Лауро, а також рідним містом фольк-групи «Serenata Guayanesa».

Традиційна місцева кухня включає десерти та пресерви з горіхів кеш'ю, які їдять свіжими або підсмажують з сіллю. Добре відомі регіональний хліб з касави та декілька страв з м'яса черепахи, напр. Carapacho de Morrocoy Guayanés (черепаха, запечена у панцирі). Місцеві також використовують сік маніока для виробництва гострого соусу Catara, якому приписують властивості афродизіака.

Транспорт[ред.ред. код]

Основним видом міського транспорту є автобуси.

Аеропорт Томас де Херес (ісп. Aeropuerto Nacional Tomas de Heres, (IATA: CBLICAO:SVCB)) розташований в центрі міста.

Міст Ангостура через Оріноко поєднує місто з рештою Венесуели. Основною регіональною дорогою є автобан, що поєднує Сьюдад-Болівар з містом Сьюдад-Гуаяна.


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б http://www.alcaldiaheres.com/
  2. Об'єднана соціалістична партія Венесуели
  3. а б EB (1878).
  4. Loeb, Katie M. (2012). Shake, Stir, Pour: Fresh Homegrown Cocktails. Beverly, MA: Quarry Books. с. 146. ISBN 9781592537976. OCLC 806490659. 

Джерела[ред.ред. код]