Сьюзен Соломон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сьюзен Соломон
Susan Solomon-Desk With Globe.jpg
Народилася 19 січня 1956(1956-01-19) (63 роки)
Чикаго, Іллінойс, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність хімік, метеоролог
Alma mater Університет Каліфорнії (Берклі) (1981)[1] і Іллінойський технологічний інститут
Сфера інтересів метеорологія
Заклад Національне управління океанічних і атмосферних досліджень
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Veronica Vaidad
Член Французька академія наук, Національна академія наук США[2], Американська академія мистецтв і наук, Європейська академія[3] і Лондонське королівське товариство[4]
Нагороди

медаль Карла-Густава Россбіd (2000)

Volvo Environment Prized (2009)

Національна зала слави жінок (2009)

Національна наукова медаль США (1999)

Премія Блакитна Планета (2004)

Colorado Women's Hall of Famed (2006)

Women in Technology Internationald

Honorary doctoral degree of the Pierre and Marie Curie Universityd (2010)

V. M. Goldschmidt Awardd (2006)

премія Ветлесена (2013)

медаль Вільяма Бовіd (2007)

Arthur L. Day Prize and Lectureshipd (2017)

Велика медаль Французької академії наук (2008)

BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2012)

Премія Вейцманаd (2002)

Бейкерівська лекція (2018)

Зала слави жінок у технологіїd (2004)

Crafoord Prize in Geosciencesd (2018)

James B. Macelwane Medald (1985)

іноземний член Лондонського королівського товаристваd


Сьюзен Соломон у Вікісховищі?

Сьюзен Соломон (англ. Susan Solomon; нар.. 19 січня 1956, Чикаго, США) — американський атмосферний хімік і кліматолог, всесвітньо визнана лідерка в галузях наук про атмосферу, в особливості за її внесок у розуміння причин утворення антарктичної озонової діри[5][6][7]. Старша наукова співробітниця Національного управління океанічних і атмосферних досліджень (з 1991) і професорка Mассачусетського технологічного інституту (МТІ) (з 2011), членкиня Національної академії наук США (1992) і Американського філософського товариства (2008), іноземна членкиня Французької АН (1995) та Лондонського королівського товариства (2008)[8]. Удостоєна Національної медалі науки (1999) за «пояснення причини [освіта] антарктичної озонової діри»[8] і Великої медалі Французької АН (2008), а також багатьох інших відзнак, включаючи міжнародних і високопрестижних.

На її честь в 1994 році в Антарктиді на Землі Вікторії названі Solomon Glacier[en] і Solomon Saddle[en]. У 2008 році вона увійшла до топ-100 найвпливовіших людей світу за версією журналу «Time»[8]. У 2009 році введена до Національного залу слави жінок.

Сьюзен Соломон — третій найбільш цитований вчений в галузі геонаук за період 1990-х років (згідно Science Watch ). У 2010 році журнал Гуд Хаус Кіпінг назвав її в числі 125 жінок, що змінили світ[5].

У 1986 році вона припустила, що антарктична озонова діра зобов'язана своєю появою хлорфторуглеродням, що потім підтвердилося і сприяло прийняттю Монреальського протоколу 1987 року. Через тридцять років Сьюзен Соломон вперше показала ранні ознаки відновлення озонового шару над Антарктикою[6][9][10].

Життєпис[ред. | ред. код]

Сьюзен Соломон закінчила у 1977 році Іллінойський технологічний інститут (бакалавр хімії з відзнакою), до Залу слави якого була введена в 2015 році. У Каліфорнійському університеті в Берклі отримала ступінь магістра хімії (1979) і доктора філософії з хімії (1981), а в 2007 році її удостили там Відзнаки видатної випускниці.

Потім з того ж 1981 року по теперішній час працює в аерономічній лабораторії, а нині це відділ хімічних наук Національного управління океанічних і атмосферних досліджень — з 1991 року на посаді старшого наукового співробітника (Senior Scientist). У 1992—2006 роках також співпрацювала з National Center for Atmospheric Research, де в 1995—1996 роках була виконуючою обов'язки директорки відділу. Одночасно є приєднаним професором у Колорадському університеті в Боулдері. Була головним науковим консультантом двох магістрів і п'яти аспірантів (Ph.D.). З 2011 року іменний професор атмосферної хімії та кліматології, а нині екологічних студій Массачусетського технологічного інституту[7][6] (іменний професор Lee and Geraldine Martin Professor in Environmental Studies з 2018 року[11]).

У 1986 і 1987 роках Сьюзен Соломон була керівницею наукового проекту на антарктичній станції Мак-Мердо. Саме тоді була підтверджена запропонована нею теорія про взаємодію між ХФУ і полярними стратосферними хмарами як причини утворення озонової діри[8][12]. У 2002—2008 роках співголова першої робочої групи Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, яка остання була відзначена Нобелівською премією в 2007 році. У 2007 році працювала запрошеною вченою у Вашингтонському університеті.

Членкиня Американської академії мистецтв і наук (1993) і Королівського хімічного товариства (2006), іноземна членкиня Європейської Академії (1999[13]). Також Сьюзен Соломон — членкиня Royal Meteorological Society та Американського хімічного товариства, фелло Американського геофізичного союзу. Почесна членкиня International Polar Foundation (2005), Геологічного товариства Лондона (2008), Американського метеорологічного товариства (2012), American Polar Society (2013), Королівського хімічного товариства (2017).

Почесна докторка Колорадського університету в Боулдері (1993), Тулейнського університету (1994), Williams College (1996), Іллінойсського технологічного інституту (2001), Університету штату Нью-Йорк у Стоуні-Брук (2001), Університету Маямі (2003), британського Університету Східної Англії (2004), Північно-Західного університету (2006), Університету Батлера (2008), Пенсільванського університету (2009), французького Університету П'єра і Марії Кюрі (2010), грецького Афінського університету (2010), Коледжу Сміт (2012), англійської Лідського університету (2013), канадського Університету Британської Колумбії (2015), Браунівського університету (2015).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]