Сьєрра-Леоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Республіка Сьєрра-Леоне
англ. Republic of Sierra Leone
кріо Republic na Salone

Прапор Герб
Девіз: "Unity - Freedom - Justice"
Гімн: High We Exalt Thee, Realm of the Free
англ. Ми високо прославляємо тебе, Царство свободи
Розташування Сьєрра-Леоне
Столиця
(та найбільше місто)
Фрітаун
8°31′ пн. ш. 13°15′ зх. д.country H G O
Офіційні мови Англійська
Етнос
Форма правління Президентська республіка
 - Президент Джуліус Маада Біо
Незалежність  
 - від Великої Британії 27 квітня 1961 
Площа
 - Загалом 71 740 км² (119)
 - Внутр. води 1.0 %
Населення
 - перепис 2015  7 092 113[1]
 - Густота 98 9/км²
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $4.921 млрд (151)
 - На душу населення $903 (172)
ІЛР (2004) 0.335 (низька) (176)
Валюта Леоне (SLL)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
Домен .sl
Телефонний код +232
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сьєрра-Леоне

Респу́бліка Сьє́рра-Лео́не (англ. Republic of Sierra Leone, кріо Republic na Salone) — держава в Західній Африці, на узбережжі Атлантичного океану. На північному заході, півночі і північному сході межує з Гвінеєю, на південному сході — з Ліберією. Площа — 72 тис. км². Населення 7,1 млн осіб (2015). Столиця — місто Фрітаун.

С'єрра-Леоне є членом ООН, СОТ, МВФ, ВОЗ, Організації африканської єдності, Британської Співдружності націй.

Історія[ред. | ред. код]

Перші португальські мореплавці відкрили півострів ще в XV столітті. Вони назвали його «Сьєрра-Леоне», що в перекладі з іспанської означає «Левові гори». Ця назва згодом поширилася на всю територію країни. У минулому територія країни поділялась на: колонію (прибережні райони) і протекторат (внутрішні області) Великої Британії. 27 квітня 1961 Сьєрра-Леоне здобула незалежність.

Географія[ред. | ред. код]

Топографічна карта Сьєрра-Леоне

Приатлантична частина Сьєрра-Леоне, найбільш населена і зручна для сільського господарства, являє собою низовину, що полого спускається до океану. Однак на північному сході країни, на території Леон-ліберійського гірського масиву, рельєф більш нерівний, середньою висотою близько 600 м. Найвища точка країни — гора Бинтимані (1945 м). Північна частина країни також гориста, на її території розташовуються відроги масиву Фута-Джаллон.

Клімат субекваторіальний, жаркий і вологий (одна з найбільш дощових країн Західної Африки), з сухим сезоном взимку (листопад — квітень) і сезоном дощів влітку (травень — жовтень). Середньорічна кількість опадів на узбережжі, в тому числі й у Фрітауні, 4000-4500 мм, середньомісячна температура у межах від +24 до +27 ˚С. У внутрішніх районах країни клімат більш прохолодний (20-23 °С) і сухий (2000—2500 мм на рік). У зимовий сезон нерідкі посухи і піщані бурі, коли харматан різко підвищує температуру повітря і приносить з Сахари пісок і пил. Річкова мережа Сьєрра-Леоне вельми розвинена. Головні річки — Великий Скарсіес (Колентьев), Малий Скарсіес (Каба), Рокель, Джонг, Маболе, Сева, Моа і Макона. На узбережжі багато зручних бухт, зокрема, порт Фрітауна. Уздовж узбережжя тягнеться смуга мангрів. Основний тип рослинності — високотравна савана з заростями чагарників і окремими деревами баобабів. Вологі екваторіальні ліси, що збереглися лише на східних схилах гір і височин і на півдні, займають менше 5 % площі країни. Лісові заповідники Маунтінс, Мамунта-Майоза.

Довкілля[ред. | ред. код]

Неправильне використання сільськогосподарських земель, вирубка лісів і знищення природної рослинності, використання деревини на паливо і, в меншій мірі, надмірний випас худоби і урбанізація сприяють деградації земель у Сьєрра-Леоне.[2]

Вирубка лісів, як для отримання комерційної деревини, так і для вивільнення земель для ведення сільського господарства, є основною проблемою, яка веде до подальших втрат природного багатства країни. Все це, а також видобуток корисних копалин, привели до різкого скорочення лісових площ в Сьєрра-Леоне. Ліси продовжують вирубувати все більш високими темпами, у тому числі в національних парках і заповідниках.

До 2002 року в Сьєрра-Леоне була відсутня система управління лісами через громадянську війну, у результаті якої загинули десятки тисяч людей. Темпи збезлісення збільшилися на 7,3 % після закінчення громадянської війни.[3] На папері 55 охоронюваних територій покривали 4,5 % території Сьєрра-Леоне станом на 2003 рік. У країні налічується 2090 відомих видів вищих рослин, 147 видів ссавців, 626 — птахів, 67 — плазунів, 35 — земноводних і 99 видів риб.

Фонд екологічної справедливості задокументував, що кількість нелегальних риболовних суден у водах Сьєрра-Леоне збільшилася за останні роки. Обсяг нелегального рибальства значно виснажив рибні запаси, що позбавило місцевих рибалок важливого ресурсу для виживання. Ситуація особливо серйозна, оскільки рибальство є єдиним джерелом доходу для багатьох громад у країні, яка все ще не оговталася від десятирічної громадянської війни.[4]

Політична структура[ред. | ред. код]

Коли 27 квітня 1961 Сьєрра-Леоне здобула незалежність, законодавча й виконавча влада в країні перебувала в руках парламенту і кабінету міністрів, а номінальним главою держави вважався британський монарх, представлений генерал-губернатором. Після внесення поправок до конституції в 1971 році Сьєрра-Леоне була проголошена республікою, в якій виконавча влада була покладена на президента.

21 грудня 1991 Сьєрра-Леоне першою з африканських країн визнала незалежність України.

У 2000 році Тоні Блер відправив у Сьєрра-Леоне 1500 британських військовослужбовців, які взяли на себе захист столиці країни Фрітауна від повстанської армії «Об'єднаного революційного фронту». 30 травня 2007 Тоні Блер був урочисто проголошений верховним вождем Сьєрра-Леоне. Нове звання формально дає Тоні Блеру право засідати в парламенті Сьєрра-Леоне. Таким чином, як повідомляє The Daily Telegraph, влада країни відзначила його роль у припиненні громадянської війни.

Економіка[ред. | ред. код]

Розробка розсипного родовища алмазів у Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне володіє істотними мінеральними, сільськогосподарськими та рибальськими ресурсами, але залишається однією з найбідніших країн світу. ВВП на душу населення в 2009 році — 900 дол. (215-е місце в світі). Нижче рівня бідності — близько 70 % населення. Приблизно половина працюючих займається натуральним сільським господарством. Культивуються — рис, кава, какао, пальми (горіхи й олія), арахіс; розводиться худоба, є рибальство. Промисловість — видобуток алмазів, виробництво пива, сигарет, взуття.

Зовнішня торгівля[ред. | ред. код]

Експортні товари — алмази, какао, кава, риба. Основні покупці (в 2008) — Бельгія 39,2 %, США 22,1 %, Індія 7 %, Франція 5,4 %, Нідерланди 4,1 %. Імпорт — продовольство, промислові товари, паливо. Основні постачальники (в 2008) — Китай 10,2 %, США 7,8 %, Бельгія 6,6 %, Велика Британія 6,5 %, Кот-д'Івуар 6,2 %, Індія 5,6 %, Таїланд 5,1 %. Входить у міжнародну організацію країн АКТ.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Провінції Сьєрра-Леоне
Округи Сьєрра-Леоне

Сьєрра-Леоне поділяється на 3 провінції та одну область, які у свою чергу поділяються на 14 округів:

Назва Оригінальна
назва
Адміністративний
центр
Територія,
км²
Населення,
осіб (2015[5])
Округи Вождівства Секції
1 Західна область Western Area Фрітаун 696,7 1 500 234 2 12 87
2 Східна провінція Eastern Province Кенема 15 224,2 1 642 370 3 46 262
3 Північна провінція Northern Province Макені 36 097,4 2 508 201 5 54 545
4 Південна провінція Southern Province Бо 20 207,0 1 441 308 4 54 427

Населення[ред. | ред. код]

Географічний розподіл народів у Сьєрра-Леоне

Чисельність населення — 7 092 113 осіб (2015[1]; 4 976 871 в 2004, 3 515 812 в 1985, 2 735 159 в 1974, 2 180 355 в 1963).

Річний приріст — 2,2 % (фертильність — 5 народжень на жінку);

Середня тривалість життя — 53 роки у чоловіків, 58 років у жінок;

Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 1,7 % (оцінка на 2007 рік);

Писемність — 46 % чоловіків, 24 % жінок (оцінка на 2004 рік).

Етнічний склад — близько 20 аборигенних племен складають приблизно 90 % населення (темне — 30 %, менде — 30 %, інші ; — 30 %), креоли (нащадки звільнених рабів-негрів з островів Карибського моря) — близько 10 %, невелика кількість білих, арабів, індійців.

Мови — англійська (офіційна, більшість населення нею не володіє), менде (поширений на півдні), темне (поширений на півночі), кріо (креольська мова на основі англійської, мова міжнаціонального спілкування, його розуміє до 95 % населення).

Релігії: мусульмани — 60 %, аборигенні культи — 30 %, християни — 10 % (англікани, методисти, католики, адвентисти, парафіяни Асамблеї Бога та ін.)

Культура[ред. | ред. код]

5 вересня 1607 на території сучасної Сьєрра-Леоне була зроблена перша постановка шекспірівського «Гамлета», про яку до нас дійшло письмове свідоцтво. Британська Ост-Індська компанія проводила операції в Індії, а шлях до Індії в ті часи лежав навколо Африки. Біля узбережжя Сьєрра-Леоне в 1607 році кілька великих суден компанії вимушено стали на якір, а капітан одного із суден, «Червоного Дракона», любив театр і вважав, що постановки п'єс для його команди краще, ніж неробство або азартні ігри.

Сучасна система народної освіти в Сьєрра-Леоне сягає своїм корінням до часу перших англійських поселень в цьому районі наприкінці XVIII — початку XIX ст. Для підготовки вчителів і священиків з числа африканців в 1827 було відкрито перший вищий навчальний заклад — коледж Фура-Бей. До закінчення Першої світової війни всі навчальні заклади розташовувалися в прибережних районах. Хоча до кінця Другої світової війни система народної освіти охопила і внутрішні райони, більшість навчальних закладів як і раніше сконцентровано вздовж узбережжя. У 1991 в Сьєрра-Леоне було близько 2 тис. початкових шкіл (414,2 тис. учнів), 227 середніх шкіл (116 тис. учнів).

В університеті Сьєрра-Леоне, створеному на основі коледжу Фура-Бей і університетського коледжу Нджала, навчалися 2,3 тис. студентів. Крім того, в країні є 16 педагогічних і технічних коледжів. Після 1988 року будівлі коледжу Нджала і деяких інших середніх навчальних закладів були зруйновані. Багато шкіл не функціонували через студентські хвилювання, страйки викладачів та загальну політичну нестабільність.

Вже в XIX в. Фрітаун перетворився на західноафриканський центр розповсюдження європейської культури. Креольська громада дала країні відомих учених, включаючи істориків А. Сібторпе і Джеймса Афрікануса Хортона. Серед сучасних представників інтелектуальної еліти заслуговують згадки біохімік Абіосе Дейвісон Ніколь і письменник Вільям Контон.

Найбільші міста Сьєрра-Леоне[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • (англ.) LeVert, Suzanne (2007), Cultures of the World: Sierra Leone, Marshall Cavendish.
  • (рос.) Сергеева И. С. Сьерра-Леоне. — М. : Мысль, 1984.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.statistics.sl/wp-content/uploads/2017/01/final-results_-2015_population_and_housing_census.pdf
  2. UNCCD (2004). National Report on the Implementation of the United Nations Convention to Combat Desertification (UNCCD): Sierra Leone. с. 39. Архів оригіналу за 18 February 2012. Процитовано 24 November 2011.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  3. Butler, Rhett (2005). Sierra Leone: Environmental Profile, mongabay.com
  4. Sierra Leone. Environmental Justice Foundation. 17 September 2009. Архів оригіналу за 10 October 2008. 
  5. https://www.citypopulation.de/php/sierraleone-admin.php
  6. [http://www.sierra-leone.org/Census/ssl_final_results.pdf FINAL RESULTS 2004 POPULATION AND HOUSING CENSUS / Statistics Sierra Leone]
Гвінея Гвінея Гвінея Гвінея Гвінея Гвінея
Атлантичний океан Gray compass rose.svg Гвінея Гвінея
Атлантичний океан Атлантичний океан Ліберія Ліберія