Сюзанна Бюїссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сюзанна Бюїссон
Ім'я при народженні фр. Suzanne Lévy
Народилася 19 вересня 1883(1883-09-19)[2]
IX округ Парижа, Париж[1]
Померла 5 липня 1944(1944-07-05)[1] (60 років)
Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх[1]
Країна  Франція
Діяльність політична діячка, учасник французького Руху Опору
Знання мов французька
Членство Comité d'action socialisted
Партія Французька секція робітничого інтернаціоналу
У шлюбі з Georges Buissond

Сюзанна Бюїссон (19 вересня 1883(1883-09-19), IX округ Парижа — 5 липня 1944(1944-07-05), Аушвіц, Верхня Сілезія) — французька політична діячка і член французького Руху Опору.

Активізм[ред. | ред. код]

Незабаром після її народження сім'я Сюзанни Бюїссон переїхала до Діжона, де вона прожила до шістнадцяти років. Потім повернулася до Парижа, щоб заробляти на життя працюючи в магазині. Сюзанна Бюїссон відвідувала зустрічі під керівництвом Рене Вівіані та Альберта Тома. У 1899 році стала діячкою соціалістичного руху. Відтоді вона виступала за абсолютну рівність чоловіків і жінок, яка, за її словами, стане можливим лише за умови трансформації економічних структур та впровадження соціалізму. У 1905 році приєдналася до [[Французька секція Робітничого інтернаціоналу|французької секції Робітничого Інтернаціоналу (англ. SFIO)]].

Сюзанна Бюїссон овдовіла під час Першої світової війни і виховувала дитину одна. Вдруге вийшла заміж 23 березня 1926 року, одружившись з лідером профспілок Жоржем Бюїссоном, який у 1929 році став ад'юнкт-секретарем Загальної конфедерації праці (англ. CGT).

Після війни Сюзанна Бюїссон стала головним редактором у SFIO. Вона стала відповідальною за колонку «Жінка, активістка» («фр. La femme, la militante») у французькій соціалістичній газеті «Le Populaire» і була обрана секретарем Національного комітету соціалістичних жінок. У 1924 році була обрана до виконкому партії. Цю посаду обіймала до 1932 року, потім знову з 1935 по 1936 рік. У 1933—1934 та 1938—1939 роках була членом Постійного адміністративного комітету, головного органу прийняття рішень SFIO на той час. Вперше вона була включена до складу членів за клопотанням Венсана Оріоля, а вдруге — за пропозицією Леона Блюма. У 1931 році Сюзанна Бюїссон увійшла до складу делегації SFIO на Конгресі Соціалістичного Інтернаціоналу, що проходив у Відні.

Французький Рух Опору[ред. | ред. код]

З 1938 року Сюзанна Бюїссон приєдналася до партизан, об'єднаних проти Гітлера. У березні 1941 року вона стала співзасновником <i id="mwJQ">Комітету соціалістичної дії</i> (англ. CAS) і стала його скарбником. Вона робила численні вилазки по всій країні, щоб поширювати літературу Руху Опору та брати участь в акціях на підтримку соціалістичних активістів, заарештованих режимом Віші або німецькою владою. У березні 1943 року, коли CAS фактично перетворилася на об'єднану таємну SFIO, Сюзанна Бюїссон стала членом її політичного бюро. Через два місяці вона стала відповідальною за відносини з Комуністичною партією.

Смерть[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка на площі Сюзан Бюїссон, 18-й округ Парижа

Невдовзі гестапо виявило штаб-квартиру таємної SFIO. Повідомлена про їх рейд, Сюзанна Бюїссон пройшла вздовж будівлі, попередивши своїх товаришів, коли її заарештувало гестапо.

Під стражданнями тортур вона нічого не відкрила німцям. Будучи єврейкою, а також учасницею Руху Опору, вона була депортована, і зрештою була вбита в Освенцимі.

Леон Блюм віддав їй шану у виданні Le Populaire від 2 лютого 1946 року: «Вона була успішною, зразковою активісткою, від якої партія могла запитати будь-що, яка ніколи не ухилялася від своїх обов'язків, а навпаки, на неї можна було покластися на їх виконання з абсолютною відданістю та безкорисливістю. У повсякденній роботі партії вона не вагалася перед жодним завданням; у таємній боротьбі вона ніколи не думала про небезпеку».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jean-Marc Binot, Denis Lefebvre et Pierre Serne, 100 ans, 100 socialistes, éd. Bruno Leprince, 2005
  • Jean Maitron (dir.), Dictionnaire biographique du mouvement ouvrier français, éd. de l'Atelier, cédérom, 1997

Примітки[ред. | ред. код]