Сядристий Микола Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сядристий Микола Сергійович
Wikiexpedition-to-Kiev-Pechersk-Lavra-06.jpg
Микола Сядристий
2012
Народження 1 вересня 1937(1937-09-01) (85 років)
Колісниківка, Харківщина
Національність українець
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Жанр мікромініатюра
Навчання Харківське художнє училище, Харківський сільськогосподарський інститут
Діяльність художник
Роки творчості з 1950-х
Нагороди
Народний художник України
Звання Заслужений майстер народної творчості УкраїниНародний художник України
Сайт Мікроарт

CMNS: Сядристий Микола Сергійович у Вікісховищі

Мико́ла Сергі́йович Сядри́стий (* 1 вересня 1937(19370901)) — український майстер мікромініатюри. Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту. Заслужений майстер народної творчості України, Народний художник України[1] (2004).

Член Національної спілки журналістів України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1 вересня 1937 року у селі Колісниківка Куп'янського району Харківської області в селянській родині.

Навчався в Харківському художньому училищі.

У 1960 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені Василя Васильовича Докучаєва.

З 1960 по 1967 рік працював агрономом у Закарпатській обласній контрольно-насіннєвій лабораторії, а з 1967 по 1974 рік — інженером в Інституті синтетичних надтвердих матеріалів Держплану УРСР.

У 1978 році став абсолютним чемпіоном України з підводного спорту.

Про свої вміння плавця говорить таке:

« У юності я вивчав йогу, затримую дихання у воді упродовж понад 6 хвилин. Це смертельна доза: після цього у пересічної людини відмирає частина мозку[2]. «
Відкриття виставки Миколи Сядристого «Історико-політичні витоки комуно-фашистського терору»
Київ, 2013

Також досліджує історію тоталітарних режимів: фашизму, комунізму, нацизму. Документально підтверджена виставка про комуністичний терор у двадцятому столітті, яка підготовлена Сядристим на базі зібраних документів, демонструвалася в 20 обласних центрах України, а також в Угорщині та Греції[3].

Є автором усіх архівних текстів на Меморіалі пам'яті жертв голодоморів в Україні.

Нагороджений медаллю «За трудовое отличие» (1960), орденами «За заслуги» 3-го ступеня (2007) та 2-го ступеня (2011).

Мікромініатюри[ред. | ред. код]

Табличка на вході до виставки мікромініатюри Миколи Сядристого на території Києво-Печерської Лаври
Київ, 2012

З 1960-х років — займається створенням мікромініатюр.

Виготовлені вручну, за допомогою мікроскопа, твори Сядристого демонструвалися на численних виставках у багатьох країнах.

Про нюанси роботи розповів журналістам таке:

« ... треба нікуди не виходити з кімнати, а чистота в ній має бути неймовірною: без жодної пилинки. Я сиджу над мікроскопом мокрий, лише в трусах, з іншим мисленням: у моїх рухах не повинно бути сумніву, бо він пробігає по нервовій системі, і рука здригнеться[2]. «

Створив мистецькі та технічні мікромініатюри:

Виставки творів[ред. | ред. код]

Афіші виставок Миколи Сядристого

Найбільш повно його твори представлені в Музеї мікромініатюр Миколи Сядристого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Політехнічному музеї (Москва, Росія), Музеї мікромініатюр у князівстві Андорра, а також у місті Сентендре (Угорщина)[4].

Персональні виставки:

  • 1959 Харківський музей образотворчого мистецтва, УРСР.
  • 1965 Ужгород, УРСР.
  • 1968 Виставковий павільйон «Алмаз», Київ.
  • 1969 Львівський музей образотворчого мистецтва, УРСР.
  • 1971 Технічний музей, Прага, Чехословаччина.
  • 1971 Технічний музей, Братислава, Чехословаччина.
  • 1972 Палац культури, Будапешт, Угорщина.
  • 1972 Палац відкриттів, Париж, Франція.
  • 1974 Технічний музей, Прага, Чехословаччина.
  • 1974 Хмельницький історико-етнографічний музей, УРСР.
  • 1976 Палац культури, Софія, Болгарія.
  • 1976 Технічний музей, Дрезден, НДР.
  • 1976 Музей образотворчого мистецтва, Мінськ, БРСР.
  • 1976 Братислава, Чехословаччина.
  • 1976 Южно-Сахалінський історико-етнографічний музей, СРСР.
  • 1977 Технічний музей, Варшава, Ольштин, Польща.
  • 1977 Культурний центр, Біллінгем, Англія.
  • 1978 Культурний центр, Дрезден, НДР.
  • 1979 Виставкові зали фірми «Сейбу»: Судзіока, Хунабасі, Кіото; Японія.
  • 1980 Музей Сари Хільден, Тампере, Фінляндія.
  • 1980 Палац культури, Краків, Польща.
  • 1981 Палац культури, Лейпциг, НДР.
  • 1982 Музей образотворчого мистецтва, Омськ, СРСР.
  • 1982 Штаб-квартира ЮНЕСКО, Париж, Франція.
  • 1986 Культурний центр, Сідней, Австралія.
  • 1990 Політехнічний музей, Стокгольм, Мальме, Софіеро, Швеція.
  • 1990 Культурний центр, Турку, Фінляндія.
  • 1990 Культурний центр, Раваніемі, Фінляндія.
  • 1991 Музей образотворчого мистецтва, Буенос-Айрес, Аргентина.
  • 1991 Культурний центр, Музей образотворчих мистецтв у Вінья дель Мар, Сантяго, Чилі.
  • 1992 Культурний центр, Кордова, Аргентина,
  • 1992 Мар дель Плата, Санта-Фе, Аргентина.
  • 1995 Виставковий центр, Відень, Австрія.
  • 1996 Музей мініатюр, Монтелімар, Франція.
  • 1996 «Корт Інглес», Мадрид, Іспанія.
  • 1996 Виставковий зал, Ордіно, Князівство Андорра.
  • 1996 Відкриття Музею мініатюр Миколи Сядристого в Князівстві Андорра.
  • 1997 Готель «Рамадан», Абу Дабі, Об'єднані Арабські Емірати.
  • 1998 Ювелірний салон «Мартенос», Афіни, Греція.
  • 1998 Міжнародна галерея мистецтв, Валево, Сербія.
  • 1998 Палац Армії, Скоп'є, Македонія.
  • 1999 Технічний музей, Варшава.
  • 1999 Сентендре, Угорщина.
  • 2001 Бібліотека Корнхауз. Берн. Швейцарія.
  • 2002 Інтернаціональний музей годинників, Ля-Шо-де-Фон. Швейцарія.
  • 2003 Інститут народних мистецтв «Міст» в Гіфгорні. Німеччина.
  • 2003 Інтернаціональний музей в Гіфгорні. Німеччина.
  • 2004 Гала-Галерея. Магдебург. Німеччина.
  • 2004 Міська галерея. Стокмаркнес. Норвегія.
  • 2004 Рігге, Ротарі Клуб. Норвегія.
  • 2004 Мерія міста Торонто. Канада
  • 2004 Канадська Національна виставка. Торонто. Канада.
  • 2005 Торговельний центр. Дубай. ОАЕ
  • 2005 Фрідрікстадт, Ротарі Клуб. Норвегія.
  • 2005 Сентендре, Угорщина.
  • 2006 Ізраїль, Ейлат, Red Sea Star.
  • 2011 В'єтнам, Ханой, В'єтнамський виставковий центр культури та мистецтв.
  • 2011 Сингапур, готель «Shangri-La».
  • 2013 Торговий центр «Аква Флорія», Стамбул, Туреччина.
  • 2014 Культурний центр імені Бориса Манчо, Стамбул, Туреччина.
  • 2014 Торговий центр, Трабзон, Туреччина.
  • 2014 Торговий центр, Кайсері, Туреччина.
  • 2015 Культурний центр Бейликдюзю, Стамбул, Туреччина.
  • 2015 Акваріум, Анталія, Туреччина.

Участь у виставках:

  • 1967 Всесвітня виставка ЕКСПО-67 у Монреалі, Канада.
  • 1977 Національна виставка СРСР в Осака, Нагасакі, Японія.
  • 1977 Міжнародна виставка книги в Москві, СРСР.
  • 1981 Національна виставка СРСР в Мехіко, Мексика.
  • 1982 Виставка «Видатні пам'ятники науки і техніки», Москва, СРСР.
  • 1983 Виставка «Від мікро до макро», Делі, Калькутта, Індія.
  • 1983 Національна виставка СРСР в Копенгагені, Данія.
  • 1986 Всесвітня виставка ЖСПО-86 у Ванкувері, Канада.
  • 1986 Національна виставка СРСР в США, Новий Орлеан, Атланта.
  • 1987 Національна виставка СРСР в США, Даллас, Орландо.
  • 1988 Всесвітня виставка ЕКСПО-88 у Брісбені, Австралія.
  • 1989 Національна виставка СРСР в США, Даллас, Сан Дієго.
  • 2000 Всесвітня виставка ЕКСПО-2000, Ганновер, Німеччина.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Чи важко підкувати блоху ?. — Ужгород : Карпати, 1966. — 80 с.
  • «Таємниці мікротехники» (Книга витримала декілька видань, у 1970 році на Всесоюзному конкурсі у номінації «найкраща науково-популярна книга» автор отримав Першу премію).
    • Тайны микротехники. — 1. — Ужгород : Карпаты, 1969. — 153 с.
    • Тайны микротехники. — 2. — Ужгород : Карпаты, 1971. — 158 с.
    • Тайны микротехники. — 3. — Москва : Знание, 1975. — 127 с.
    • Тайны микротехники. — 4. — Минск : Вышэйшая школа, 1978. — 159 с.
  • Микола Сядристий. Альбом. — Київ, 1999.
  • Каталог мікромініатюр М. Сядристого: [фотоальбом] / авт. віршів — Микола Сядристий. — Київ : Мікроарт, 2007. — 56 с.
  • Мить. — Київ, 2013. (Дебютна збірка поезії).
  • Погляд крізь час. — Київ, 2016.[5]
  • Коммуно-мраксизм: ловушка дьявола для рабов. — Київ, 2016.[6]
  • Близнецы-братья. Ленин и Гитлер, Муссолини…. — Киев : ЧП «Фирма „Гранмна“», 2017. — 240 с.
  • Молох ленинизма: Идеология государственного террора. — Киев : ЧП «Фирма „Гранмна“», 2017. — 432 с.

Вшанування творчості[ред. | ред. код]

Пам'ятник, присвячений творчості Миколи Сядристого
Куп'янськ, 2018

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 12 травня 2004 року № 538/2004 «Про присвоєння М. Сядристому почесного звання «Народний художник України»»
  2. а б Яновська Людмила. Микола Сядристий: «У Торонто мою виставку відвідали за два тижні 30 тисяч канадійців». — Урядовий кур’єр. — 2014. — 23 серпня.
  3. Інтерв'ю Миколи Сядристого тижневику «Культура і життя» (скан сторінки) [Архівовано з першоджерела 3 квітня 2016.]
  4. Сядристый Н.С. Близнецы-братья. Ленин и Гитлер, Муссолини…. — Киев : ЧП «Фирма „Гранмна“», 2017.
  5. Книга–інструкція із «розрадянізації» від незалежного українського історика Миколи Сядристого
  6. Микола Сядристий: «Комуно-мраксизмські міфи не піддаються руйнуванню з боку розуму, для їх смерті потрібно багато років»
  7. Каталог мікромініатюр Миколи Сядристого — тепер доступний на умовах CC BY-SA
  8. На Харківщині встановили скульптурну композицію, присвячену творчості Миколи Сядристого
  9. Осипчук Игорь. Николай Сядристый: «Подкованная блоха — одна из самых простых моих работ». — Факты. — 2017. — 6 вересня.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Сайт Миколи Сядристого