Сяноцький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сяноцький повіт
Powiat sanocki
PPA podkarpackie sanocki.svg
Повіт на мапі воєводства
Основні дані
Країна Польща Польща
Воєводство Підкарпатське
Адміністративний центр Сянік
Населення: 94 666 (2008[1])
Площа: 1223,66
Густота: 77
Урбанізація: 47,16 %
Номери автомобілів: RSA
TERYT: 3.18.25.17.00.0 Код ISO:
POL powiat sanocki COA.svg
POL powiat sanocki flag.svg
Герб Прапор
Адмніністративний поділ
гміни міські 1
місько-сільські 1
сільські 6
Влада
Староста: Wacław Krawczyk (poprzednik Bogdan Struś) (2006)
Адреса: Rynek 1
38-500 Sanok
Телефон: 13 465-29-00
Факс: 13 465-29-88
Офіційна сторінка Сяноцького повіту

Сяноцький повіт — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Адміністративний центр — місто Сянік.

Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.

Українська етнічна територія, частина Лемківщини.

Загальні дані[ред.ред. код]

Повіт знаходиться у південній частині воєводства.

Станом на 1.01.2008 населення становить 94 666 осіб, площа 1223,66 км².

Межує на заході з Кросненським повітом, на півночі — з Березівським і Перемиським, зі сходу — з Ліським, а з півдня — зі словацьким повітом Межилабірці Пряшівського краю.

Демографія[ред.ред. код]

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

Всього Жінки Чоловіки
  осіб  % осіб  % осіб  %
Повіт 94 622 100 48 284 51 46 338 49
Міста 44 537 100 23 196 52,1 21 341 47,9
Села 50 085 100 25 088 50,1 24 997 49,9

Історія[ред.ред. код]

Містечко Сянок (Сянік) має давню історію. Перша письмова згадка — в Іпатіївському літописі під 1150 роком, магдебурзьке право Сяноку надав король Руси Юрій II Болеслав у 1339 році. Ці землі належали до Перемиського, згодом Галицького князівств. Сяніччина до середини XIX ст. залишалась населеною переважно українцями (лемками) греко-католиками, про що свідчить, зокрема, народна архітектура. Попри ополячення та поразку української революції, в 1930-ті роки Санок набував рис культурного центру Лемківщини. Тут видавалася національна преса, діяв музей «Лемківщина». Подальший розвиток унеможливила війна та сумнозвісні переселення 1945-1946 років і операція "Вісла".

Зі Сяноцьким повітом та самим містечком пов’язане життя Богдана-Ігоря Антонича. У міській гімназії навчались його батько, Василь Антонович Кіт, та дядько, Олександр Волошинович. В селі Липовець мав священницьку катедру його дід Никола Волошинович і народилась мати поета - Ольга. Батько поета - отець Василь - мав церковні посади в сяноцьких селах Волиця, Яселі, Липовець. В Липівці пройшло дитинство Богдана-Ігора, тут він здобув початкову (приватну) освіту, у 1920-1928 роках продовжив освіту в сяноцькій класичній гімназії. Спогади про неї зустрічаються в незавершеному романі "На другому березі" та в вірші "Зелена елегія".[2]

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Сяноцький повіт поділяється на вісім гмін, з яких одна міська - м. Сянік, шість сільських - Команча, Буківсько, Босько, Заршин, Сянік й Тирява Волоська, та ще одну гміну змішаного типу - Загір'я.

У результаті депортацій українського населення 1944-1946 років та операції "Вісла" у 1947 багато сіл було знищено і зникли з політичних карт. Про їхнє існування сьогодні нагадують лише занедбані цвинтарі та поодинокі руїни колишніх будівель.

Міста[ред.ред. код]

Сянок, Загір'я

Села[ред.ред. код]

Андрушківці, Бажанівка, Бальниця, Бельхівка, Березовець, Биківці, Босько, Буківсько, Вислік Великий, Височани, Війське, Вільхівці, Волиця, Воля Крецовська, Воля Мигова, Гломча, Голучків, Грабівка, Дарів, Довге, Довжиця, Долина, Дубне, Дубрівка, Дудинці, Душатин, Заболотці, Завадка Морохівська, Загутинь, Залужжя, Заслав'я, Збоїська, Зубенсько, Кальниця, Кам'яне, Кам'янки, Карликів, Команча, Костарівці, Крячів, Куляшне, Лішна, Лодина, Лукове, Ляхава, Манів, Марківці, Межибрід, Мриголод, Миків, Мимонь, Мокре, Монастирець, Морохів, Мощанець, Нагоряни, Надоляни, Небещани, Новосільці, Новотанець, Одрехова, Ольхова, Ославиця, Пакошівка, Паствиська, Пельня, Петрова Воля, Писарівці, Побідно, Половці, Полонна, Поляни Суровичні, Попелі, Пораж, Поремби, Посада Заршинська, Посада Яцмірська, Прелуки, Прибишів, Прусик, Пулави, Радошиці, Ракове, Ратнавиця, Рачкове, Репедь, Розпуття, Сенькова Воля, Середнє Велике, Симушове, Смільник, Сохорів Горішний, Сохорів Долішний, Старий Лупків, Сторожі Великі, Сторожі Малі, Страхоцина, Сукувате, Суровиця, Сянічок, Терепча, Тернава Горішня, Тернава Долішня, Тирява Волоська, Тирява Сольна, Токарня, Туринське, Фаліївка, Чашин, Чертіж, Чистогорб, Щавне, Щербанівка, Явірник, Ялин, Ячмінь, Юрівці.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Ігор Калинець. Знане і незнане про Антонича.- Львів, 2010; стор. 9-16


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.