Сяноцька земля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб
Штандарт

Сяноцька земля, або Сяніцька земля (лат. Terra et Districtus Sanociensis, пол. Ziemia sanocka) — одна з історичних земель Східної Галичини з центром у місті Сянік.

Історія[ред.ред. код]

Сяніцька земля на адміністративній мапі-схемі

Правдоподібно, утворилась після окупації у 1340-х роках цієї частини Галичини ще до її повного захоплення у 1349 році.[1]

Після польської окупації входила до складу Руського воєводства Королівства Польського у 14341569 роках, Корони Польської Речі Посполитої — у 15691772 роках. Межувала із Угорським королівством.[2] На відміну від інших земель воєводства, не ділилась на повіти. В 1676 році подимний податок сплачували мешканці 371 села, 12 міст та містечок.[3] У Сяніцькій землі швидше, ніж в інших землях Галичини, було заведене польське право.[4]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IV, V.
  • Мар'ян Бендза. З історії православної культури Сяноцької землі // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (482) (вер.-жовт.). — С. 159—179. — ISSN 0130-5247.
  • Zygmunt Gloger. Województwo Ruskie // Geografia historyczna ziem dawnej Polski. — Kraków, 1903. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]