Сяраті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сяраті
Сяраті ненецький мовознавець.jpg
Народився 7 грудня 1905(1905-12-07)
Pechora uyezdd, Архангельська губернія, Російська імперія
Помер 15 жовтня 1941(1941-10-15) (35 років)
Стрєльна, Петродворцовий район, Санкт-Петербург
Країна Російська імперія
Національність Ненці[1]
Діяльність письменник, поет, мовознавець, лексикограф, збирач казок, перекладач
Alma mater Санкт-Петербурзький інститут народів Півночі
Заклад Institute of Linguistic Studiesd і Institute of Language and Writing of the Peoples of the USSR of the Academy of Sciences of the USSRd
Науковий керівник Georgiy Prokofievd
Членство
У шлюбі з Наталка Терещенко

Сяраті (російське ім'яПирерка Антон Петрович, 7 грудня 190522 вересня 1941) — перший ненецький академічний вчений-лінгвіст, перекладач, фольклорист, літератор. Брав участь у заснуванні Ненецького автономного округу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Большеземельській тундрі в родині оленяра Пата.

У шість років залишився сиротою і його родич Сясько Пирерка кинув його разом з трирічною сестрою в селі Йокуше.

Діти були усиновлені іншим ненцем, який вчив дітей і розповідав їм народні ненецькі загадки, казки і билиці. Пізніше їх прихистив старий рибалка на прізвисько «Штукатур» із Оксіно. Він влаштував дітей в церковно-парафіяльну школу в Тельвісці. Там вони навчилися грамоті, ставши одними з небагатьох грамотних ненців того часу. Після декількох років праці на Обі до Сяраті та його сестри повернувся їхній старший брат. Він забрав їх до себе і вони повернулися Сяська, що кинув їх раніше на батрацьку працю.

У 1925 працював пастухом в кооперативі «Кочівник» на Югорському Шарі, де познайомився з полярниками. Їх вразила грамотність Сяраті і вони порадили йому продовжити навчання. Кооператив направив його на курси оленярів в Усть-Цильмі.

У 1926 направленийна навчання в Москву. Спочатку навчання давалося йому важко, але він був натхнений ідеєю створення культурних ненців, здатних читати на своєю мовою. Сяраті розпочав наукове дослідження ненецької мови, а також навчився говорити мовою комі.

У 1929 брав участь в комісії з організації Ненецького автономного округу, і селища Харп. У тому ж році познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Наталією Терещенко, яка працювала вчителькою в ненецькій школі в Тельвісці.

У 1932, після закінчення навчання в Москві, став аспірантом Інституту народів Півночі в Санкт-Петербурзі. Брав участь у створенні ненецької писемності і перших підручників для ненецьких шкіл. Автор автобіографічної повісті «Молодший син Ведо» (написана в 1940, опублікована в 1949) і перекладів поезій ненецькою мовою. Під редакцією Сяраті видані перший ненецько-російський словник і збірки ненецького фольклору.

Загинув у Другій світовій війні восени 1941 в Стрельні.[2] Точні час і місце смерті вченого невідомі. Офіційно він вважається зниклим безвісти. Вдова Сяраті вважає датою його смерті 15 жовтня.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Іменем Сяраті названі вулиця в Нар'ян-Марі і школа-інтернат. На будівлі Ненецької окружної бібліотеки йому присвячена меморіальна дошка.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Лингвистика в годы войны: люди, судьбы, свершения. — СПб : Наука, 2005. — С. 167–192. — ISBN 5-02-027048-2.
  • Ненецкие сказки — Л.: Детгиз, 1935.
  • Твои сказки. — Л.: Детгиз, 1936.
  • Сын старушки: ненецкие сказки. — Л.: ГИХЛ, 1939.
  • Русско-ненецкий словарь / сост. Пырерка А. П., Терещенко Н. М. — М.: ОГИЗ; ГИС, 1948.
  • Младший сын Вэдо. — Архангельск, 1949.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]