Сєнін Іван Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Семенович Сєнін
 
Партія: КПРС
Народження: 13 грудня 1903
селище Петровського рудника
Смерть: 1981
Похований: Байкове кладовище
Дружина: Клавдія Петрівна Вихрєва

Іва́н Семенович Сє́нін (19031981) — радянський партійний і державний діяч, 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР, інженер. Депутат Верховної Ради УРСР 2—6-го скликань. Член Центрального Комітету КПУ у 1940 — 1966 р. Член Політбюро ЦК КПУ у січні 1949 — квітні 1965 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Кандидат в члени Центрального Комітету КПРС у 1956 — 1961 р. Член Центрального Комітету КПРС у 1961 — 1966 р.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 13(26) грудня 1903 році на Донбасі у родині робітника шахти № 18 Петровського рудника (тепер у складі міста Донецька). Закінчив рудничну школу.

У 1917 році поступив на шахту № 19 Рутченківського рудника, де протягом чотирьох років працював лампоносом, плитовим та коногоном. У 1920 році вступив у комсомол і у цьому ж році став членом РКП(б).

У 1921 — 1922 р. — секретар Рутченківського комітету ЛКСМУ на Донбасі.

Восени 1922 року розпочав навчання на робітничому факультеті при Донецькому технікумі імені Артема. Після закінчення робітфаку навчався у Київському політехнічному інституті, який закінчив у 1930 році. Тоді ж вступив до аспірантури, згодом спеціалізувався в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.

З 1931 року — головний інженер Київського заводу «Червоний гумовик».

У 1932 — 1938 р. — директор, старший інженер Київського заводу «Укркабель».

У 1938 — 1939 р. — заступник народного комісара легкої промисловості УРСР.

У травні 1939 — травні 1940 р. — народний комісар легкої промисловості Української РСР.

Могила Івана Сєніна

28 травня 1940 — 1942 р. — заступник голови Ради Народних Комісарів Української РСР. Під час німецько-радянської війни керував оперативною групою Південно-Західного фронту.

У грудні 1942 — 1943 р. — завідувач сектору Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У 1943 — травні 1953 р. — заступник голови Ради Народних Комісарів — Ради Міністрів Української РСР.

25 травня — 10 вересня 1953 р. — міністр місцевої і паливної промисловості Української РСР.

10 вересня 1953 — 1 квітня 1965 р. — 1-й заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

Одночасно, у 1957 — 1959 р. — голова Держплану Української РСР.

У 1965 році — радник Ради Міністрів Української РСР. Потім — на пенсії у Києві.

Як член делегації УРСР, брав участь у 1945 році в установчій конференції ООН в Сан-Франциско, 1947 року — підписав у Парижі від імені уряду УРСР мирові договори з Італією, Фінляндією, Болгарією, Румунією та Угорщиною.

Помер в 1981 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]