Сєргов Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Іванович Сєргов
Народження 6 січня 1914(1914-01-06)
Одеса
Смерть 15 червня 1990(1990-06-15) (76 років)
Одеса
Поховання Новоміське кладовище
Країна СРСР СРСР
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Винищувальна авіація
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1937–1960
Партія КПРС
Звання  Генерал-майор авіації
Командування 21-й гв. вап
Війни / битви радянсько-фінська війна
німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»

Олексій Іванович Сєргов (нар. 6 січня 1914(19140106) — пом. 15 червня 1990) — радянський льотчик-ас часів Другої світової війни, штурман 508-го винищувального авіаційного полку (205-а винищувальна авіаційна дивізія, 5-й винищувальний авіаційний корпус, 2-а повітряна армія). Генерал-майор авіації. Герой Радянського Союзу (1943).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 січня 1914 року в місті Одесі в родині робітника. Росіянин. У 1931 році закінчив школу ФЗУ, у 1933 році — 2 курси Одеського залізничного технікуму. Працював модельником по дереву, згодом — майстром модельного цеху експериментальних майстерень в Одесі.

До лав РСЧА призваний у 1937 році. У 1938 році закінчив Борисоглібську військову аваіційну школу. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939–1940 років.

Учасник німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. Член ВКП(б) з 1941 року. Воював на Південно-Західному, Брянському, Степовому, Воронезькому і 1-у Українському фронтах. До січня 1943 року служив у 17-у винищувальному авіаційному полку пілотом, ад'ютантом ескадрильї, літав на винищувачах І-153 і ЛаГГ-3. З січня 1943 по травень 1944 року — штурман 508-го винищувального авіаційного полку, літав на винищувачах Як-7 і «Аерокобра». З травня 1944 року й до кінця війни — командир 21-го гвардійського винищувального авіаційного полку.

Всього за роки війни здійснив понад 400 бойових вильотів, провів 72 повітряних бої, у яких збив особисто 15 й у складі групи — 19 літаків супротивника.

Після закінчення війни продовжив військову службу в частинах ВПС СРСР. У 1951 році закінчив Вмщі льотно-тактичні курси удосконалення командного складу, а у 1957 році — Військову академію Генерального штабу СРСР. З 1960 року генерал-майор авіації О. І. Сєргов — у запасі.

Мешкав у Одесі, працював на різних посадах в органах цивільної оборони. Помер 15 червня 1990 року. Похований на Таїровському кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 вересня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, майорові Сєргову Олексію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1496).

Також був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (13.09.1942, 22.10.1944, 25.04.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (12.05.1945, 11.03.1985), трьома орденами Червоної Зірки (06.11.1941, …) і медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 239–242.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Сєргов Олексій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).