Сєров Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Сєров Іван Олександрович
Ivan Aleksandrovich Serov.jpg
Народився 12 (25) серпня 1905
Вологда, Вологодська губернія, Російська імперія
Помер 1 липня 1990(1990-07-01) (84 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Військова академія імені М. В. Фрунзе[d]
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада Q4376665? і депутат Верховної ради СРСР[d]
Звання генерал
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Автограф Ivan Serov Signature 1939.png
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1945
Орден Леніна — 1940 Орден Леніна — 1942 Орден Леніна — 1945 Орден Леніна — 1951
Орден Леніна — 1952 Орден Леніна — 1955 Орден Червоного Прапора  — 1943 Орден Червоного Прапора  — 1944
Орден Червоного Прапора  — 1944 Орден Червоного Прапора  — 1954 Орден Червоного Прапора  — 1955 Орден Суворова I ступеня  — 1944
Орден Кутузова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965 Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» — 1938
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» — 1947
Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Почесний співробітник держбезпеки
Інших держав
Virtuti Militari (Золотий Хрест)
Орден «Хрест Грюнвальда» 2 ступеня
Медаль «За Варшаву 1939-1945»
POL Medal za Odrę Nysę i Bałtyk BAR.svg
Орден «За заслуги перед Вітчизною» I ступеня (НДР)
(позбавлений деякий орденів)

Іва́н Олекса́ндрович Сєро́в (рос. Иван Александрович Серов, 12 [25] серпня 1905(19050825), Афімське Вологодська губернія. — 1 липня 1990) — державний діяч урядів СРСР, народний комісар внутрішніх справ УРСР, голова КДБ СРСР, начальник ГРУ МО СРСР. Керівник операції масового убивства військовополонених польських офіцерів у Катині (1940). Росіянин.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селі Афімському Вологодської губернії, в Росії.

Учасник громадянської війни в Росії. У 1928 р. закінчив Ленінградське військове училище. У 1932 р. — голова повітового виконавчого комітету. У 1930-х роках працював в особистому секретаріаті Й. Сталіна.

Після союзу СРСР з нацистами, 1939 р. закінчив Військову академію ім. Фрунзе. З вересня 1939 р. до лютого 1940 р. — нарком внутрішніх справ УРСР, з 1940 — член Політбюро ЦК КПУ. Під керівництвом Сєрова органи НКВС продовжували чинити масові політичні репресії щодо українських вчених, митців, робітників і селян. У лютому 1941 р. призначений заступником народного комісара державної безпеки СРСР. У 19431944 Сєров керував операціями з депортації чеченців, волзьких німців, кримських татар[1] і калмиків. З 1945 р. — заступник начальника СМЕРШу в радянській зоні окупації Німеччини, у 19541958 — голова КДБ СРСР. З 1958 р. — начальник Головного розвідувального управління (ГРУ) МО СРСР.

Після викриття шпигунської діяльності полковника ГРУ Пеньковського О. В., його колишній безпосередній начальник генерал армії Сєров був звинувачений у «втраті пильності» у ввіреному йому Управлінні та Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 березня 1963 позбавлений звання Героя Радянського Союзу і ордена Леніна. Знижений у військовому званні до генерал-майора. Раніше, у зв'язку з рішенням президії ЦК КПРС від 29 березня 1962 року, було скасовано Указ Президії Верховної Ради СРСР від 8 березня 1944 року, яким І. А. Сєров удостоєний ордена Суворова 1-го ступеня за активну участь і організацію депортації народів Північного Кавказу.

З березня 1963 генерал-майор І. А. Сєров — помічник командувача військами Туркестанського військового округу по військово-навчальним закладам, з серпня 1963 року — помічник командувача військами Приволзького військового округу по військово-навчальним закладам. З вересня 1965 року — у відставці через хворобу.

Жив у Москві, де й помер 1 липня 1990 року. Похований на кладовищі села Іллінське, біля Барвихи (там, де у нього була дача).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]