Сіад Барре
| Сіад Барре | |
|---|---|
| сом. Mohamed Siad Barre | |
 | |
| Народився |
не раніше 1910 і не пізніше 1921 Shilavod, Ефіопська імперія або Luuqd, Італійське Сомалі[1] |
| Помер |
2 січня 1995[2][3][4] (75 років) Лагос, Лагос, Нігерія[2] ·гострий інфаркт міокарда |
| Поховання | Garbaharey Districtd |
| Країна |
 Сомалі |
| Національність | Сомалі |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Знання мов | арабська |
| Учасник | Огаденська війна і Громадянська війна в Сомалі |
| Членство | Supreme Revolutionary Councild |
| Посада | голова Організації африканської єдностіd, президент Сомалі[d] і Foreign Minister of Somaliad |
| Військове звання | генерал і генерал-майор |
| Партія | Сомалійська революційна соціалістична партіяd |
| Конфесія | іслам |
| Нагороди |
     |
Могаммед Сіад Барре (сом. Mohamed Siad Barre; не раніше 1910 і не пізніше 1921, Shilavod, Ефіопська імперія або Luuqd, Італійське Сомалі[1] — 2 січня 1995[2][3][4], Лагос, Лагос, Нігерія[2]) — державний і політичний діяч Сомалі, диктатор у 1969—1991 рр.
Життєпис[ред. | ред. код]
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Народився 6 жовтня 1919 році, хоча є і інші дані на це. За етнічною належністю — клан марехан сомалійської групи дарод. В 1952 р. закінчив навчання у військовій академії в Італії. До проголошення незалежності Сомалі в 1960 обіймав низку командних посад в сомалійській армії. З 1960 р. — начальник генштабу, а з 1965 р. — комадуючий збройними силами Сомалі. Очолив військовий переворот 21 жовтня 1969 р. і став головою Верховної революційної ради Сомалі (до липня 1976). З 1 липня 1976 р. — президент Демократичної Республіки Сомалі. З 1976 — генеральний секретар ЦК Сомаліської революційної соціалістичної партії. Був у дружніх зв'язках з СРСР, але після розв'язаного в липні 1977 р. військового конфлікту Сомалі проти Ефіопії (Огаденська війна) ці зв'язки були розірвані і Барре пішов на шлях зміцнення зв'язків з країнами Заходу. В листопаді 1977 р. уряд Барре в однобічному порядку припинив дію договору від 1974 р. про дружбу і співробітництво з СРСР. У 1978 р. сомалійські війська були вигнані з території Ефіопії за підтримки військ Куби і СРСР. У 1980- х рр. посилилось невдоволення його правлінням і всередині самого Сомалі, розпочався повстанський рух. 26 січня 1991 р. Барре втік з Могадішо під тиском повстанців на південь країни. 1992 р. він попросив притулку в Кенії, а потім перебрався до Нігерії, де й помер 2 січня 1995 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б https://www.britannica.com/biography/Mohamed-Siad-Barre
- ↑ а б в г Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119111217 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ а б Munzinger Personen
Джерела[ред. | ред. код]
- Африка: энциклопедический справочник. Т.1. Москва. «Советская энциклопедия». 1986. — 672с. с.315.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сіад Барре // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |