Сігрід Раузінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіґрід Раузінґ
швед. Sigrid Rausing
Sigrid Rausing 01.JPG
Сіґрід Раузінґ
Народилася 29 січня 1962(1962-01-29) (56 років)
Лунд
Громадянство Швеція Швеція
Місце проживання
Діяльність письменниця
Відомий завдяки філантропія
Alma mater
Володіє мовами шведська
Відома завдяки: філантропія, видавництво
Батько Ганс Раузінг[d]
Брати, сестри  • Hans Kristian Rausing[d] і Lisbet Rausing[d]

Сігрід Марія Елізабет Раузінг (швед. Sigrid Maria Elisabet Rausing; *29 січня, 1962 р., м. Лунд) — шведська філантропістка, антрополог і публіцист. Є засновником фундації Фонд Сігрід Раузінг, однієї з найбільших філантропічних спілок Великої Британії,[1] власницею журналу Granta.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Сіґрід Раузінґ − дочка шведського бізнесмена Ганса Раузінґа і його дружини Маріт Раузінґ. Має сестру Лізбет Раузінґ і брата Ганса-Христіана Раузінґа. Її дідусь Рубен Раузінґ був співзасновником шведського виробника пакування Tetra Pak.

Виросла у місті Лунд, що у Швеції,[2] вивчала історію в Університеті Йорку з 1983 до 1986 років. Отримала у 1987 році ступінь магістра з соціальної антропології в Університетському коледжі Лондону. Далі у доктораті займалась пост-радянською антропологією, для чого у 1993-1994 роках збирала спогади людей в одному з естонських колгоспів. У 1997 р. отримала звання доктора наук з соціальної антропології на відповідному факультеті в Університетському коледжі Лондона, де й продовжила дослідження.[3]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Книга Раузінг, монографія на тему докторської дисертації, називається «Історія, пам'ять та ідентифікація у пост-радянській Естонії: кінець колгоспів» (History, Memory, and Identity in Post-Soviet Estonia: The End of a Collective Farm), її було видано друкарнею Оксфордського університету у 2004. Книга включає багато статей різноманітної тематики, наприклад Французька Етнологія (Ethnologie Francaise).[4]

Книга спогадів «Все чудово» («Everything Is Wonderful») − це мемуари про рік, який авторка провела в Естонії, збираючи дані про шведів, що живуть в Балтії, ця книжка видана американським видавництвом Grove Atlantic і шведським видавництвом Bonniers навесні 2014 р.

Раузінґ іноді пише статті для тижневика New Statesman, також публікувала статті про права людини в Guardian та Sunday Times.[5][6][7][8][9][10]

Навесні 2005 р. Сіґрід із чоловіком Еріком Абраганом (Eric Abraham) та публіцистом Філіпом Ґвін-Джонсом (Philip Gwyn-Jones) заснувала видавництво «Portobello Books»,[11] тієї ж осені вона придбала Granta, відомий літературний журнал, разом з його видавництвом.[12][13]

В лютому 2013 р. її було визнано однією зі ста найвпливовіших жінок Британії, це відбулося у програмі Woman's Hour на радіо BBC Radio 4.[14]

Філантропія[ред. | ред. код]

1988 року Раузінґ заснувала благодійну фундацію «Sea Foundation». У 1996-му вона передає гроші в траст, що названий іменем її дідуся і бабусі, «Ruben and Elisabeth Rausing Trust». Цей фонд було перейменовано на честь Сіґрід («Sigrid Rausing Trust») у 2003 р., а 2014-го він надав £208.3 мільйонів фунтів різноманітним організаціям, що займаються охороною прав людини.[15]

У 2004 році Сіґрід отримала нагороду від Міжнародного конкурсу з захисту прав людини в категорії «Глобальний Захисник». У 2005 отримала винагороду «Beacon Special Award» за філантропію.[16] 2006-го року її номіновано як «ту, що змінює вигляд філантропії», на нагороду від «Women's Funding Network's».

Була однією з суддів на медіа-конкурсі, влаштованому Amnesty International у 2009 та 2010 роках.[17][18] Є заслуженим членом міжнародної групи Human Rights Watch.[19]

У червні 2014 Сіґрід обрали почесним членом Коледжу Св. Антонія, що у Оксфорді.

Приватне життя[ред. | ред. код]

Заміжня за теле- і театральним продюсером і актором за ПАР[20] Еріком Абрагамом. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]