Сігрід Унсет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сігрід Унсет
Sigrid Undset
Народилася20 травня 1882(1882-05-20)[1][2][…]
Калундборг, Данія
Померла10 червня 1949(1949-06-10)[4][1][…] (67 років)
Ліллегаммер, Норвегія[4]
ПохованняMesnali Churchyardd[5]
ГромадянствоНорвегія Норвегія
Діяльністьписьменниця-романістка, перекладачка, письменниця, сценаристка, прозаїк, поетеса
Сфера роботиагіографія
Alma materFru Ragna Nielsens skoled[6]
Мова творівнорвезька
Роки активності19071949
Жанрісторичний роман
Magnum opusKristin Lavransdatterd, Jennyd і The Master of Hestvikend
ЧленствоКоролівське норвезьке товариство наук та літературиd і Американське географічне товариство
Конфесіякатолицтво
БатькоIngvald Undsetd
МатиCharlotte Undsetd
У шлюбі зAnders Castus Svarstadd[7]
Премії Нобелівська премія з літератури (1928)

CMNS: Сігрід Унсет у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Сігрід Унсет (норв. Sigrid Undset; 20 травня 1882, Калундборг, Данія — 10 червня 1949, Ліллегаммер, Норвегія) — норвезька письменниця, поетеса, перекладачка та сценаристка, лауреатка Нобелівської премії 1928 року за «провідний для неї могутній опис життя Півночі в Середні віки».

Біографія

[ред. | ред. код]

Сігрід народилася в данському місті Калундборзі, її мати була данкою, а батько — норвежцем, знаменитим археологом. Він помер, коли Сігрід було 11 років. Вона змушена була залишити школу і влаштуватися на роботу в Осло, в комерційну «компанію електрики». Немилій роботі дівчина змушена була віддати цілих 10 років своєї юності, аж до того моменту, коли вона опублікувала свої перші книги: «Фру Марта Еулі» (1907 рік) і через рік — «Щасливий вік»[9]. Унсет вирішує повністю посвятити себе літературі. Земна любов, життя жінки, сім'я — ось перші теми, які згодом проходитимуть через всю її творчість[10].

Під час однієї з поїздок до Риму Сігрід познайомилася з художником Андерсом Сварстадом, з яким одружилася в 1912 році. Але з ним вона прожила недовго: в 1919-му вона залишила чоловіка, будучи вже матір'ю трьох дітей.

У 1912 році з-під пера Унсет виходить збірка «Знедолені», а в період з 20-го по 22-й рік вона досягає вершини своєї творчості — пише трилогію «Крістін, дочка Лавранса» («Вінець», «Хазяйка», «Хрест»)[11]. Від древніх нордичних саг — до сучасності, з незмінною ідеєю глибокого і вимогливого внутрішнього життя, захисту жіночого характеру і релігійного сприйняття життя.

В період, коли Унсет додає своїм найбільшим творам риси геніальних духовних творів, свою релігійність вона переносить на сторінки книг, перетворюючи її в істину про освячення душі, підкореної Богом. Хоча вона і надихається жанром саги — адже вона «виросла» на сагах північного Середньовіччя, — як по структурі, так і по стилю і змісту, її твори пронизані невичерпним символічним диханням, словами, що відображають всю багатоскладовість сенсу життя людини у вічності.

Епічний ритм і блиск життя; вікінги і легенди, науково-історичні дослідження і язичницькі традиції скандинавських народів: ось рівні і перспективи, які зустрілися в ній і в її культурі з християнським вченням, розкривши живу і діяльну силу духу, але також і якнайглибшу громадянську і соціальну свідомість. Це було не розривом, але сповненням.

У 1928 році Сігрід Унсет отримала Нобелівську літературну премію[9]. Мотивування нагороди закінчується такими словами: «Сігрід Унсет отримує її в самому розквіті свого генія: винагорода вручається поетесі, творчість якої може мати своє коріння лише в воістину великому і надзвичайно зібраному дусі». Премію авторка витратила на письменницькі стипендії, а решту грошей і золоту медаль передала Фінляндії під час Зимової війни 1939 року[9].

Аж до початку Другої світової війни життя Унсет було насиченим, але безтурботним. Вона писала історичні романи, романи про сучасність, публікувала збірки есе, автобіографію і мемуари.

Коли у квітні 1940-го Норвегія — ще з 30-х рр. яра противниця Гітлера — була окупована німцями, Сігрід Унсет була змушена жити у вигнанні — спочатку у Швеції, потім в Америці. На війні вона втратила сина, а від хвороби померла дочка. Після повернення до Норвегії в 1945 році Сігрід Унсет прожила ще чотири роки, не написавши жодного слова.

Вшанування

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]