Сідловий тягач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сідловий тягач «європейської» (безкапотної) схеми
1. Тягач.
2. Напівпричіп.
Зображення тягача

3. Моторний відсік.
4. Кабіна.
5. Спальне місце (може бути відсутнім).
6. Обтічник.
7. Паливні баки.
8. Сідло.
9. Кузов.
10. Висувна опора.

Сідловий тягач — вид тягача, який працює з напівпричепами, що приєднуються до машини за допомогою спеціального зчіпного механізму — сідлового (сідла). Комбінований вантажний транспортний засіб у складі сідлового тягача та напівпричепа називається сідловим автопоїздом («фурою»).

Безкапотний сідловий тягач
Капотний сідловий тягач Kenworth W900
Сідловий тягач «американської» (капотної) схеми. Така схема прийнята в країнах, де немає жорстких обмежень щодо довжини транспортного засобу (США, Австралія).
1. Тягач.
2. Напівпричіп.
3. Моторний відсік.
4. Кабіна.
5. Спальне місце (може бути відсутнім).
6. Обтічник.
7. Паливні баки.
8. Сідло.
9. Кузов.
10. Висувна опора.

Переваги[ред. | ред. код]

  • Висока ємність (у порівнянні зі звичайними вантажівками); сідловий тягач може возити довгомірні вантажі.
  • Високе співвідношення вантажопідйомності до власної ваги. Відповідно — високий ККД і низька вартість великих перевезень.
  • Добра маневровість (в порівнянні з вантажівкою тієї ж довжини). Можливий задній хід (на відміну від вантажівки з причепом).
  • Причепи і тягачі легко замінюються.
  • На складському майданчику або палубі порома напівпричіп може переміщатися не тягачем, а більш маневреним буксиром.

Недоліки[ред. | ред. код]

  • Не такий стійкий, як звичайна вантажівка.
  • Тягач неефективний без напівпричепа (втім, напівпричіп можна перетворити на причіп, встановивши його на підкотний візок).

Застосування в армії[ред. | ред. код]

У багатьох арміях світу, включаючи українську, тягачі легко знайшли своє застосування для буксирування артилерійских, протиповітряних та інших систем, а так само для перевезення бронетехніки і просто господарських завдань.

Історія[ред. | ред. код]

Виробництво сідельних тягачів (ЗІС-10) в СРСР освоєно 1934 року[1].

Виробники тягачів в даний час[ред. | ред. код]

В наші дні далеко не в кожній країні є власні виробники подібних машин. Україна одна з 14 подібних країн.

Країна Марки вироблених автомобілів додаткова інформація
Німеччина MAN, Mercedes-Benz -
Швеція Volvo Trucks, Scania -
Нідерланди DAF, GINAF -
Франція Renault Trucks Є частиною Volvo Trucks, Renault виробляє тільки кабіни і рами.
Російська Федерація БАЗ, КамАЗ, УралАЗ, ГАЗ -
Україна КрАЗ Єдиний виробник вантажівок України
Білорусь МАЗ, МЗКТ -
Італія IVECO -
США Kenworth, Peterbilt, Volvo Trucks US, Freightliner, International, Oshkosh, Mack, Western Star ,Tesla Motors , Caterpillar -
Китай DongFeng, Sinotruk, Foton, FAW та інши Являють собою піратські і ліцензійні копії європейських машин, іноді схрещуванням декількох європейських моделей.
Японія Hino, Isuzu, Nissan, Mitsubishi Fuso Практично не використовуються за межами Японії. У порівнянні з Європейськими та Американськими є досить примітивними і недорозвиненими машинами.
Південна Корея Samsung, Hyundai Так само вкрай примітивні, але дешеві машини.
Індія Ashok Leyland, BharatBenz, Tata Motors -
Фінляндія Sisu Вкрай рідкісна машина навіть для самої Фінляндії

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Шугуров Л. М., Ширшов В. П. Автомобили Страны Советов. — М. : ДОСААФ, 1983. — С. 40. — 150 000 прим.