Сіднейський оперний театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сіднейський оперний театр
SydneyOperaHouse.jpg
Розташування Сідней
Країна Австралія Австралія
Координати 33°51′25″ пд. ш. 151°12′55″ сх. д. / 33.85694° пд. ш. 151.21528° сх. д. / -33.85694; 151.21528
Архітектор Йорн Утзон
Дата початку спорудження 1959 рік
Дата закінчення спорудження 1973 рік
Вартість 102 мільйона австралійських доларів

Сіднейський оперний театр (англ. Sydney Opera House) — одна з найвідоміших і найлегше впізнаваних будівель світу, що є символом Сіднея і однією з головних визначних пам'яток Австралії. Вітрилоподібний дах робить цю будівлю не схожою ні на одну іншу у світі. Оперний театр визнаний одним з видатних споруд сучасної архітектури у світі і з 1973 року є поряд з мостом «Вішалка» візитною карткою Сіднея.

Будівля знаходиться у Сіднейській гавані на мисі Беннелонг Пойнт і займає площу 2,2 га. Вона включає 900 приміщень, зокрема Концертний зал, Оперний Театр, Драматичний і Камерний Театри, 4 ресторани і Зал Прийомів. Дах будівлі, побудованої у формі чотирьох черепашок, покриває більше мільйона плиток, які при різному освітленні створюють різноманітну колірну гамму.

Історія[ред.ред. код]

Ідея побудувати в Сіднеї розкішний оперний театр виникла вперше у англійського скрипаля і композитора сера Юджина Гуссенса, який був запрошений в Австралію національним комітетом телебачення і радіомовлення. Саме він вказав на скелястий мис Беннелонг Пойнт, де знаходився форт Макуорі, як на єдине можливе місце для будівництва. Ідею підтримали професор архітектури Сіднейського університету Г. Інгем Ашуерт і майбутній лейбористський прем'єр штату Новий Південний Уельс Джон Джозеф Кейхілл.

17 травня 1955 року уряд штату дав дозвіл на будівництво при умові не залучати для його будівництва державні кошти. На оголошений конкурс було надіслано 223 роботи. Претенденти мали вирішити складну задачу — звести два окремих зали на невеликому майданчику, який був з трьох сторін оточений водою.

29 січня 1957 року був оголошений результат конкурсу. Виграв данець Йорн Утзон, який запропонував відмовитись від стін і поставити на циклопічний подіум ряд віялоподібних білих дахів. Цю ідею він творчо запозичив у китайських архітекторів, які ставили палаци на подіумах, висота яких відповідала величі правителя. До того ж Утзон уважно вивчав трактат «Ін Цзао Фа Ші», присвячений збірним консолям, що підтримували дахи китайських храмів.

Будівництво йшло довго і важко. Не вистачало коштів, було складно технічно втілити ідею в життя. Зрештою, влада Сіднея вимусила Утзона звільнити пост головного архітектора і він повернувся до Данії.

Один з театральних залів

Добудовували театр вже без Утзона. Новий прем'єр Роберт Аскін доручив справу міністру суспільних робіт Дейвісу Хьюзу. Він зібрав команду спеціалістів. Місце головного архітектора зайняв Пітер Холл із Міністерства суспільних робіт, який до цього побудував на державні кошти декілька звичайних університетських корпусів. Він погано розумів музику й акустику, в результаті інтер'єри театру не відповідають його зовнішній величі.

В 1973 році будівництво Оперного театру, нарешті, завершилося завдяки фінансовій допомозі, наданій за допомогою лотереї. Театр був відкритий 20 жовтня 1973 року королевою Англії Єлизаветою.

У 2007 році будівля театру номінувалася в проекті Сім нових чудес світу і потрапила до півфіналу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Н. А. Ионина 100 великих чудес света. — М.: Вече, 2001. — стор. 510–514. — 528 с. — ISBN 5-7838-0356-1; (рос.)
  • Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007, стор. 156 — 157. ISBN 978-5-9603-0081.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]