Сікард (князь Беневентський)
| Сікард | |
|---|---|
| італ. Sicardo лат. Sicard  | |
 | |
| Народився | невідомо Італія |
| Помер | 839 |
| Діяльність | монарх |
| Роки активності | 832 — 839 |
| Титул | князь Беневенськийd |
| Батько | Сіко I |
| Брати, сестри | Сіконульф |
| У шлюбі з | Adelchisad |
Сікард (†839) — останній правитель об'єднаного Беневентського князівства (832—839), яке займало більшу частину Південної Італії. Після його смерті князівство занурилось у міжусібну війну, яка назавжди його розділила, за винятком дуже короткого періоду правління Пандульфа Железноголового (977—981).
Був сином лангобардського князя Беневенто Сіко I, рік народження невідомий.
Воював з сарацинами та своїми сусідами з Сорренто, Неаполя та Амальфі. Під час війни 837 року з герцогом Андрієм II Неаполітанським, останній вперше закликав в Кампанію сарацинів у якості союзників, що надалі мало зростаючу тенденцію і все більше та більше мусульман залучалось в християнських війнах на півострові.
У 838 захопив Амальфі, напавши з моря. Побудував новий храм у Беневенто, куди помістив мощі св. Варфоломія.
Убитий у 839. Його скарбник Радельхіз проголосив себе князем Беневентським, тоді як брат Сікарда Сіконульф заснував у Салерно власне князівство.
- Gwatkin, H.M., Whitney, J.P. (ed) et al. The Cambridge Medieval History: Volume III. Cambridge University Press, 1926.
- The Art of Mercantantia: Medieval Commerce and Culture in Southwestern Italy
- Lexikon des Mittelalters VII.1833