Сіко Мансголт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сіко Мансголт
Sicco Mansholt
Сіко Мансголт Sicco Mansholt
Сіко Мансголт
Sicco Mansholt
Сіко Мансголт (1946)
Голова Європейської комісії
1972 — 1973
Попередник Франко Марія Мальфатті
Наступник Франсуа-Ксав'є Ортолі
Народився 13 вересня 1908(1908-09-13)
Улрум, Гронінген, Нідерланди
Помер 30 червня 1995(1995-06-30) (86 років)
Вапсервен, Дренте, Нідерланди
Відомий як політик, фермер, боєць опору
Країна Нідерланди
Alma mater Van Hall Larenstein University of Applied Sciencesd
Політична партія Партія праці (Нідерланди)
Батько Bertus Mansholtd
Мати Wabien Mansholt-Andreaed

Сіко Мансголт (Sicco Mansholt; 13 вересня 190830 червня 1995) — був президентом Європейської Комісії в 1972 році; «батько» Спільної сільськогосподарської політики (ССП).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в нідерландській провінції Гронінген, син фермера та сам фермер на початку кар’єри. Після Другої світової війни протягом 13 років був міністром сільського господарства Нідерландів. З 1958 по 1972 рр. – перший уповноважений Європейської Комісії з питань сільського господарства. Відіграв визначну роль у формуванні ССП; йому ж належить і перша (невдала) спроба реформувати її з метою скорочення витрат (так званий «план Мансголта»). 1972 року протягом семи місяців обіймав посаду президента Єврокомісії.

Погляди[ред. | ред. код]

Сіко Мансголт був членом нідерландської Партії праці, з 1968 року все більше перебував під впливом радикальних лівих ідей. Він відкрито виступав за розрив з капіталізмом, любив цитувати Герберта Маркузе, і стверджував, що потрібен «другий Маркс» і «новий» соціалізм. На Мансголта також вплинули праці Римського клубу про руйнівні потенційні наслідки тривалого економічного зростання, і він виступав за політику, яка згодом отримала назву антизростання (англ. degrowth). Він закликав до скоординованих дій для боротьби з дефіцитом ресурсів, обмеження влади транснаціональних корпорацій і боротьби із забрудненням навколишнього середовища; відхід від економічної політики, заснованої на зростанні ВВП у багатих країнах; і перерозподіл ресурсів на користь Глобального Півдня[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Warner, Neil (27 липня 2023). Constructing “Social Europe”. Phenomenal World (англ.). Процитовано 29 липня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]