Сілістра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно вичитати та виправити в ній правописні, лексичні, граматичні, стилістичні та інші мовні помилки. Будь ласка, допоможіть виправити можливі мовні помилки. (березень 2019)
Сілістра
болг. Силистра

Герб
герб
Сілістра
розташування Сілістри у Болгарії
розташування Сілістри у Болгарії
Основні дані
44°06′50″ пн. ш. 27°14′19″ сх. д. / 44.11389° пн. ш. 27.23861° сх. д. / 44.11389; 27.23861Координати: 44°06′50″ пн. ш. 27°14′19″ сх. д. / 44.11389° пн. ш. 27.23861° сх. д. / 44.11389; 27.23861
Країна Болгарія Болгарія
Адмінодиниця Silistra Municipalityd
Столиця для Силістринська область і Silistra Municipalityd
Площа 27,159 км²
Населення 42 тис. мешканців (2008)
Висота НРМ 6  м
Водойма Дунай
Міста-побратими Лесковац, Кикинда, Келераші, Хмельницький, Дунауйварош, Дрезден, Ліда, Люлебургаз, Promissãod, Ржев, Слобозія, Велес
Телефонний код (359) 86
Часовий пояс UTC+2 і UTC+3
Код LAU (NUTS) BG66425
GeoNames 727221
OSM ↑1931123 ·R (Silistra Municipality)
Поштові індекси 7500
Міська влада
Вебсторінка www.silistra.bg
Мапа
CMNS: Сілістра у Вікісховищі
Меджиді-Табія — турецький форт, розташований на південь від міста

Сили́стра, Силі́стра, Сілі́стра (болг. Силистра, тур. Silistre, рум. Silistra), колишня назва Доростол (болг. Дръстър, лат. Durostorum, дав.-рус. Доростолъ) — портове місто на північному сході Болгарії. Розташоване на річці Дунай у північно-східній Болгарії. Воно є адміністративним і економічним центром однойменної общини та області. За даними останнього перепису НСІ станом на 31 грудня 2015 року[1] населення становить 32 868 жителів.[2][3][4]. Сілістра — місто з багатою історією, з пізньоримською гробницею і турецькою фортецею Меджиді Табія.

Географія[ред. | ред. код]

Центр Сілістринської області. Розташований на Дунаї навпроти міста Калараш в Румунії і є центром історичної області Добруджа.

Розташування[ред. | ред. код]

Панорама

Місто розташоване в північно-східній Болгарії, тобто у Південній Добруджі. Через нього проходить Пан'європейський транспортний коридор 7.

Останній населений пункт Болгарії на нижній течії Дунаю.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Сілістри (2000-2013)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 25,5 30,9 34,8 38,1 39,2 42,4 44,1 42,9 40,2 35,7 30,6 26,9 44,1
Середній максимум, °C 6,1 10,4 15,7 20,2 25,7 29,2 30,3 29,9 26,2 20,0 12,3 7,8
Середня температура, °C 3,7 6,8 10,7 14,4 19,3 24,0 25,2 24,7 22,0 16,2 9,0 5,1
Середній мінімум, °C 1,2 3,1 5,6 8,6 12,9 18,8 20,0 19,5 17,8 12,3 5,6 2,4 10,65
Абсолютний мінімум, °C −13,1 −10,4 −7,9 −1,4 3,8 6,5 10,1 6,8 2,8 −3,2 −7,4 −10,8 −13,1
Норма опадів, мм 99.8 79.4 86.8 92.3 59.4 61.1 48.2 52.6 66.1 86.4 82.2 93.3 907.6
Кількість сонячних годин 101,1 138,5 169,6 221,1 264,6 301,8 300,4 264,5 202,8 165,5 111,2 89,6 2330,7
Кількість дощових днів 15 11 13 14 9 10 7 8 11 13 13 14
Кількість сніжних днів 5 4 2 1 0 0 0 0 0 0 2 5
Джерело: Stringmeteo.com

Клімат громади Сілістра характеризується помірним континентальним характером і потрапляє в субрегіон Дунайського клімату. Типовим для цього району є спекотне літо, рання весна і сильний холод взимку. Абсолютна мінімальна температура досягає 32  °C, і максимум 40,4 °C (у 1927 році). Середньорічна температура повітря 11,6 °C. Тривала температура повітря понад 10 °С починається в перші десять днів квітня і триває до кінця жовтня — близько 200 днів.

Опади в районі нерівномірно розподілені і недостатні, з найбільшими кількостями, що падають у весняні та перші місяці зими. Середньорічний показник становить 547 мм/м², що нижче середнього по країні. Сніговий покрив утримується протягом 50 — 60 днів товщиною 16 — 30 см.

Переважаючі вітри мають південно-західний напрямок. Туманні дні в середньому становлять 26 на рік.[5]

Води[ред. | ред. код]

Деякі з населених пунктів муніципалітету Сілістра розташовані вздовж Дунаю. Аналіз річкової води показує, що вони придатні для купання, спорту та туризму і класифікуються в категорії III.[5]

Флора і фауна[ред. | ред. код]

За 16 км на захід від Сілістри та за 2 км на південь від Дунаю знаходиться біосферний заповідник Сребарна.

Історія[ред. | ред. код]

«Тризна воїнів Святослава», Генріх Семирадський, 1884.

Стародавня історія та античність[ред. | ред. код]

Місто було засноване ще понад 5000 до нашої ери фракійцями. Згодом Римська імперія захопила місто і заснувала в 106 році стародавній Дуросторум, коли за наказом імператора Траяна на території сьогоднішнього міста було розміщено одну з елітних частин Римської імперії. У 169 році імператорський філософ Марк Аврелій оголосив Дуросторум самоврядним римським містом. У період між 2-м і 6-м століттями Дуросторум був головною фортецею імперії проти варварів. Тут народжується «рятівник Риму», якого ще називають «останнім римлянином» — Флавій Аецій.

У шостому столітті, Імператор Юстиніан I відновлює стіни міста. У VII столітті під імператором Іраклієм і імператором Фокою місто було ще більше зміцнене. Дуросторум пережив слов'янські вторгнення. Місцеве населення Дуросторуму, що складається з фракійців, романізованих і еллінізованих популяцій, змішане з прото-болгарами і слов'янами, а місто називається Доростол або Друстар. У наступні роки і століття Доростол не був захоплений Візантією і знову повернувся до Болгарії.

Болгарське середньовіччя[ред. | ред. код]

В епоху Першого Болгарського царства за хана Омуртага був побудований Дунайський палац болгарських ханів. У 927 р. місто стало резиденцією першого болгарського патріарха Даміана. У 10 столітті східні Балкани були спустошені війнами між Болгарією, Візантією і Київською Руссю, а Доростол завоював, знищив і перебудував Іоанн І. Назву було змінено на Теодополіс на честь Теодора Стратилата, а між 11 і 12 століттями місто було адміністративним центром Візантійського Подунав'я. Першим стратегом центру Драстару стає Леон Саракінопул. В 1032 або 1036 р. печеніги спустошили і знищили місто. Дослідження показують, що до кінця XI століття наявність візантійського гарнізону, адміністрації та ремісників істотно не змінило етнічну картину, а тим більше культурний рівень цього змішаного населення.[6] Під час Другого Болгарського царства місто повернуло свою стару назву і є столичною резиденцією Феодора Святослава та Іванка Тертера.

Під османським правлінням[ред. | ред. код]

Після турецького завоювання (1388 р.) Місто було міцно укріплене і стало столицею Сілістрського еялету, який включав північно-східну частину сучасної Болгарії, а також території з інших 4 сучасних країн: Північну Добруджу Румунії, а також області України та Молдови — Буджак (Південна Бессарабія — Бендери) та Єдісан (Південна Придністров'я від Одеси до Балти) майже все узбережжя Чорного моря, де домінували османи, між Стамбулом і Кримським ханством, включаючи всі прибережні міста між Варною та Очаковим.

Під час російсько-турецької війни 1828—1829 років місто було захоплене Росією і залишилося під її окупацією до 1833 року. Росіяни починають будувати церкву, яка залишається незавершеною, а також нові фортифікації, які вони потім знищують[7]

Після Звільнення і під румунським правлінням[ред. | ред. код]

Після невдалої Балканської війни Сілістра була передана Румунії згідно з Бухарестським договором 1913 року.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У 1940 р Сілістра повертається до Болгарії.

У 1944 — 1945 рр місцеві жителі воювали проти нацистської Німеччини у складі Першої болгарської армії.

Під час соціалізмі Сілістра виросла як розвинене промислове та сільськогосподарське місто, як і більшість Добруджі.

Сілістра сьогодні[ред. | ред. код]

  • Сілістра, Болгарія

  • Сілістра, Болгарія

  • Сілістра, Болгарія

  • Сілістра, Болгарія

  • Сілістра, Болгарія

  • Сілістра Меморіал Христо Крастева

Художня галерея в Сілістрі
Фортечні стіни Дуросторума
Відступ болгар під впливом мадьярів

Релігія та етнічний склад[ред. | ред. код]

Більшість населення Сілістри складається з православних християн.[джерело?]

Сілістряни також сповідують ісламську релігію в обох течіях — сунізм і шиїзм. У минулому суніти з Сілістри були власниками 17 мечетей.[джерело?] У 2014 році є дві — Мечеть Куршумлу і Нова Мечеть.

Мер[ред. | ред. код]

Мером міста Сілістра до травня 2016 року переобраний доктор Юліан Найденов.

Іноземні представництва[ред. | ред. код]

Місто є місцем консульств з наступних країн:

Економіка та інфраструктура[ред. | ред. код]

Характеристики[ред. | ред. код]

У місті Сілістра сьогодні не так багато великих заводів. Місто сильно промислово розвинене, але з 2000 року багато великих підприємств були продані або закриті. Світова економічна криза 2009 року також вплинула на економіку і, зокрема, на великі підприємства міста. У 2011 році найбільший м'ясопереробний завод ВАТ «Меком» був закритий через величезні борги перед банками.

Основою місцевої економіки є сільське господарство, машинобудування, текстиль, меблі, продукти харчування та цегла.[8]

Машинобудування та електротехніка[ред. | ред. код]

Сьогодні Сілістра розвиває машинобудівну та електротехнічну промисловість.[9] Працює добре відоме в минулому підприємство з касових апаратів і електронних «Оргтехніка». Зараз в компанії працює 200 чоловік. Промислова візитна картка Сілістри доповнюється машинобудівними підприємствами «Силома», ЗММ «Стомана», ТОВ «ТРАНКОМ-1» (виробництво металоконструкцій, вузлів, агрегатів та запасних частин для сільськогосподарських машин)[10]

Харчова та текстильна промисловість[ред. | ред. код]

Іншими розвиненими галузями є харчова та текстильна промисловість.[11] Одним з підприємств є «Каладан-Аракіс» — сушильний завод" у селі Пайсієво, де фрукти та овочі переробляються з усієї північно-східної Болгарії.

Транспорт[ред. | ред. код]

Автобусний транспорт[ред. | ред. код]

Добре розвитуний і представлений мережою маршрутів.

Залізничний транспорт[ред. | ред. код]

Залізнична лінія до Сілістри була відкрита 2 вересня 1974 року, коли була завершена остання ділянка лінії Альфатар-Сілістра (частина Самуїл-Сілістра). Водночас відкрився залізничний вокзал м. Сілістра.

Місто пов'язане з Русе і столицею прямим нічним поїздом.

Річковий транспорт[ред. | ред. код]

28 листопада 2009 року між Сілістрою і Келераем почало працювати водне таксі як державно-приватне партнерство між муніципалітетами міст. Моторний човен перевозить до 7 пасажирів протягом 20 хвилин і працює за розкладом або на вимогу[12]

  • Порт Поларіс-8 — http://www.polaris8.bg - для насипних вантажів[13], що належить однойменній торговельній компанії.
  • Порт Сілістра — Лесіль — http://www.port-silistra.com - найбільший вантажний порт в Сілістренському регіоні[14] для загального та насипного вантажу. Існує зв'язок з Республіканською залізничною мережею.[13]
  • East Point Port — Сілістра — для пасажирських перевезень, поштової розсилки,

Повітряний транспорт[ред. | ред. код]

  • Аеропорт розташований на території села Полковник Ламбриново. Призначений для внутрішніх та міжнародних рейсів для пасажирського та вантажного транспорту, а також для польотів сільськогосподарської авіації. Є також військова частина, призначена для зберігання бойових літаків. Він розташований приблизно на 13 км на південний захід від Сілістри. Смуга довжиною 3 км. Власність аеропорту є державною. Наказом РД 08.1181 / 6.12.1999 Міністра транспорту Аеропорт Сілістра закрито.
  • Вертолітний майданчик готелю «Друстар»

Освіта[ред. | ред. код]

Вищі школи[ред. | ред. код]

  • Університет Русе — Відділення Сілістра
  • Технічний коледж
  • Педагогічний коледж «Дочо Михайлов»

Гімназії[ред. | ред. код]

Середні та початкові школи[ред. | ред. код]

ЗМІ[ред. | ред. код]

Телевізійна вежа
Регіональні газети
  • «Сілістрівська трибуна»
  • «Сілістрянський берег»
  • «Сілістра ПРЕС»
Регіональні радіостанції
  • Радіо «Мелодія»
  • Радіо «Веселина»
  • Фокус-радіо
  • Радіо «Дарик»
  • Радіо «NRJ»
  • Kiss FM радіо
  • Радіо «Горизонт»
  • БНР
Регіональні оператори телебачення
  • KTV Ister — аналоговий і DVB-C
  • Networx — Русе — IPTV через Інтернет-провайдера.
  • Vivacom — IPTV і супутникове телебачення
Інтернет-портали

Культура[ред. | ред. код]

Театр і кіно[ред. | ред. код]

Будинок колишнього драматичного театру «Сава Доброплодні» був знову відкритий у 2014 році. Кінотеатр «Latona Cinema 3D», відкритий взимку 2014 року.

Музеї та галереї[ред. | ред. код]

  • Обласний історичний музей у центральній частині міста, де представлена добре організована виставка античних експонатів давнього краю. Музей входить до числа 100 національних туристичних об'єктів.
  • Художня галерея розташована в колишній педагогічній школі, побудованій на початку 20 століття. Галерея має експозицію переважно місцевих художників.
  • Фортеця Меджиді-Табія. Після багатьох років руйнування фортеця була передана керівництву ЕТ «Валентин Петков», який особисто відновлює музейну частину фортеці і має власну колекцію фотографій, карт, уніформи, холодної і вогнепальної зброї.
  • Природничо-науковий музей Сребрани при біосферному заповіднику. У музеї можна побачити птахів у заповіднику. Відеокамера розміщена у місці, де гніздяться пелікани, і на екрані можна побачити життя птахів прямо в музеї. Навколо заповідника була створена еко-траса, а на деякій відстані є вбудовані альтанки та майданчики для спостереження. Цей заповідник є одним з 100 національних туристичних об'єктів Болгарського туристичного союзу.

Інші культурні будинки[ред. | ред. код]

  • Доростольський громадський центр — Створений 1 вересня 1870 року освітянином Савою Доброплодним. У 1959 році було створено дитячу музичну школу. У 1960 році громадський центр отримав високу державну нагороду першої ступені.
  • Обласна бібліотека «Партеній Павлович». Вона була заснована в 1959 році з бібліотекою у 26 095 бібліотечних одиниць, а на сьогодні становить вже 298 347.

Спорт[ред. | ред. код]

Щороку на святкуванні дня міста (14 вересня) відбувається заплив по Дунаю — від Сілістри до румунського берега.

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Тут знаходиться одна з найцінніших у Європі давніх фресок 4-го століття. Сьогодні сліди стародавнього минулого виставлені в самому центрі міста в архітектурно-археологічному заповіднику «Дуросторум — Друстар — Сілістра».

На одному з найкрасивіших пагорбів поблизу Сілістри височить «Меджиді-Табія» — добре збережена турецька оборонна фортеця, що датується 1847 роком. Її унікальні підземні тунелі простягаються від пагорба до ключових місць на іншій стороні міста.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • Василь Левський

  • Паїсій Хиляндарський

  • Дочо Михайлов

  • Климент Охридський

  • Король Борис III

  • Георгій Мамарчев

  • Стефан Караджа

  • Гено Чолаков

  • Сава Доброплодний

  • Георгій Калчев

  • Пеньо Пенев

  • Лев Толстой

  • 31 рег

  • Перша зустріч хорів з міст Дунаю

  • 25 років 9.IX.1944

  • 1800-річчя Сілістри

Знаменитості[ред. | ред. код]

Дядо Симо
Народилися в Сілістрі
  • Флавій Аецій (396—454), командувач, тричі консул Західної Римської імперії, розгромив Аттилу в битві на каталонських полях;
  • Димитра Київська (н. 1810), українська свята
  • Димитар Буков (н.1931), інженер
  • Дядо Симо, болгарський революціонер
  • Проф. Георгій Едрев, ЛОР-лікар і викладач університету
  • Ілдиз Ібрагимова (н.1952), співачка
  • Денислав Калчев (н.1973), плавець
  • Веселин Суров, тренер національної команди плавання
  • Павло Метеоров (1900—1977), скульптор
Ляльковий театр, музей

Румунські пам'ятки[ред. | ред. код]

Недіюча Сілістрінська міська мечеть (17 ст.)

Сілістра — місто задавненого болгаро-румунського геополітичного конфлікту, яке неодноразово переходило з рук в руки. І царська, і комуністична Болгарія всіляко ретушували колишню румунську присутність, що істотно збіднило історичне обличчя Сілістри.

Тим не менше, у місті збереглися цікаві будівлі, зведені під час влади Румунії (1913—1918, 1919—1940). Серед них — офіс Доростольської православної митрополії (а також велике дерев'яне розп'яття румунських часів), житлові будинки в історичній частині міста в стилі молдавського модернізму та триповерховий будинок у стилі конструктивізму.

Турецькі пам'ятки[ред. | ред. код]

З часів турецької влади  — старовинна кам'яна мечеть (недіюча). Перебуває в аварійному стані, всередині приміщення страждають настінні розписи. Унікальний зразок турецької сакральної архітектури був не в пошані ані в румунський період, ані в болгарський. Зрештою, височеньку мечеть у 1980-их роках оточили банальними житловими коробками.

Залишки оборонних споруд сілістринської фортеці, які зараз коректно вмонтовані у будівлю сучасного торговельного центру, На території міста також стародавня римська стіна.

Населення[ред. | ред. код]

Населенняя
Рiк 1887 1910 1934 1945 1956 1965 1975 1985 1992 2001 2005 2007 2009
Населенняя 11 415 11 046 - 15 951 20 350 33 019 58 197 53 619 48 360 42 153 39 358 38 733 37 837
[15], «Citypopulation.de»[16], «Pop-stat.mashke.org»[17][18]

Сілістра та Україна[ред. | ред. код]

Сілістра  — побратим міста Хмельницький.

  • У Сілістрі три місяці (19 ст.) жив відомий український вчений-болгарознавець Юрій Гуца (Венелін);
  • тут, в болгарській родині, народилася (1810) преподобна Димитра Александрова (Єгорова), засновниця одного з київських монастирів, канонізована УПЦ МП.

У 1990-их роках існував пасажирський річковий рейс «Ізмаїл - Сілістра» по Дунаю. Основна перевага  — українські громадяни на шляху до Болгарії уникали проходження території Румунії. Завищені ціни на квитки та нерегулярність рейсу призвели до його закриття.

Зараз Сілістра  — один із ключових пунктів на шляху українських туристів на морські курорти Болгарії та північної Греції. Тут працює поромна переправа через Дунай.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сілістра

Примiтки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Попульстат. Архів оригіналу за 18 січень 2011. Процитовано 11 липень 2016. 
  2. ↑ Населення — міста Болгарії — «НСІ». Архів оригіналу за 18 січень 2011. Процитовано 11 липень 2016. 
  3. ↑ Населення — міста Болгарії — «WorldCityPopulation»
  4. ↑ Населення — міста Болгарії — «pop-stat.mashke.org»
  5. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 26 лютий 2019. 
  6. ↑ Людмила Дончева-Петкова, ДОБРУДЖА наприкінці Х-ХІ ст.
  7. ↑ Шашко, Филип (2001). Американски пътеписи за България през XIX век. „Планета – 3“. с. 83. ISBN 9549926583. 
  8. ↑ http://www.silistra.bg
  9. ↑ http://www.capital.bg/biznes/kompanii/2002/11/09/218375_ekstenzivnoto_zemedelie_otrejda_na_silistra_nezavidno
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 квітень 2017. Процитовано 26 лютий 2019. 
  11. ↑ http://www.capital.bg/biznes/kompanii/2002/11/09/218375_ekstenzivnoto_zemedelie_otrejda_na_silistra_nezavidno
  12. ↑ 28.11.2009, бнт.[недоступне посилання з липня 2019]
  13. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 9 листопад 2013. Процитовано 9 листопад 2013. 
  14. ↑ http://www.ris-silistra.org/ports
  15. ↑ Население — градове в България — «НСИ». Архів оригіналу за 18 січень 2011. Процитовано 11 липень 2016. 
  16. ↑ Население — градове в България — «WorldCityPopulation»
  17. ↑ Население — градове в България — «pop-stat.mashke.org»
  18. ↑ Население — градове в България (1887—1946) — «БАН». Архів оригіналу за 6 липень 2011. Процитовано 6 липень 2011. 
Болгарія Це незавершена стаття з географії Болгарії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Центри адміністративних одиниць Болгарії
Flag of Bulgaria.svg
Країни
Map indicating the Danube
Міста
Донауешинген · Гайзінген · Тутлінген · Мюльхайм-ан-дер-Донау · Зігмарінген · Шер · Рідлінген · Егінген · Ульм · Нойбург-ан-дер-Донау · Інгольштадт · Фобург-ан-дер-Донау · Кельхайм · Регенсбург · Штраубінг · Деґендорф · Вільсгофен-ан-дер-Донау · Пассау · Лінц · Кремс-ан-дер-Донау · Тульн-ан-дер-Донау · Клостернойбург · Відень · Братислава · Дьйор · Комаром · Комарно · Штурово · Естергом · Вац · Будапешт · Рацкеве · Дунауйварош · Дунафюльдвар · Пакш · Байя · Мохач · Апатин · Вуковар · Бачка-Паланка · Новий Сад · Белград · Панчево · Смедереве · Оршова · Дробета-Турну-Северин · Калафат · Видин · Лом · Никопол · Белене · Свиштов · Джурджу · Русе · Олтеніца · Сілістра · Чернаводе · Бреїла · Галац · Рені · Ісакча · Тульча · Ізмаїл · Кілія · Вилкове · Сулина
Притоки
Острови
Військові сили на Дунаї
Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сілістра&oldid=29581907