Сім'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжособові стосунки
Огляд[en]
 
Category КатегоріяPortal Портал

Сім'я́[1][2] або роди́на — соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

15 травня — Міжнародний день сім'ї.

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово «сім'я» походить від прасл. *sěmьja, яке вважається спорідненим з лит. šeimà, šeimýna, нім. Heim і англ. home («дім»), фр. hameau («сільце»), дав.-гр. κώμη («село») — всі ці слова виводяться від пра-і.е. *ḱoy-m-, утвореного від кореня *k̂ei («лежати»). Деякі мовознавці (Б. М. Ляпунов[ru]) припускають, що *sěmьja являє собою утворення від кореня *sěmь за допомогою суфікса *ьja — аналогічно *bratьja < *bratъ[3][4]. Прикладом народної етимології є тлумачення «сім'я» як похідного від поєднання слів «сім» + «я» — начебто за числом членів сім'ї.

Історія сім'ї[ред. | ред. код]

Сукупність різноманітних етнографічних, історичних даних та соціальна статистика свідчать про те, що людська сім'я є інститутом соціальним, а не біологічно зумовленим[5][6][уточнити].

Перші теорії сім'ї намагалися пристосувати для аналізу еволюції родинних стосунків між людьми дарвінівську теорію еволюції[7]. У книзі «Стародавнє суспільство» 1877 року американський антрополог Люїс Морган виділив три стадії в розвитку людства: дикунство, варварство і цивілізацію[8]. Книга Моргана послужила натхненням для праці Фрідріха Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності та держави», що побачила світ 1884 року.

Енгельс розвив гіпотезу Моргана про те, що перетворення первісного суспільства у класове було зумовлене економічними причинами[9]. На основі цієї теорії Енгельс, Карл Маркс та їхні послідовники провели детальний аналіз змін структури та функцій сім'ї. Теорія Енгельса домінувала до 1980-х, коли здобули визнання інші теорії, зокрема теорія структурного функціоналізму[7].

Типи сім'ї[ред. | ред. код]

  • нуклеарна (від лат. nucleus ядро) — вперше така назва вжита в 1949 американським соціологом Джорджом Мердоком; це сімейна група, що характеризується незалежністю (відокремлена від близьких та сусідів), нечисельністю (батьки та 1 чи 2 дітей) та динамічністю (може швидко змінювати місце проживання, професію, соціальний статус);
  • розширена (або складна) сім'я — сімейна група, що складається більше як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку (квартирі) або дуже близько один від одного;
  • повна сім'я, в якій є обидва члени подружжя;
  • неповна сім'я, в якій тільки один із батьків (чоловік або жінка) виховує дітей;
  • реконструйована сім'я, де один з батьків помер, другий взяв новий шлюб або вони розлучилися;
  • сім'я, з якої індивід походить;
  • сім'я, яку індивід збудував;
  • патріархальна сім'я (керівна роль чоловіка, діти і дружина носять прізвище батька);
  • матріархальна сім'я (керівна роль жінки).
  • Одностатева сім'я — сім'я (з дітьми), утворена двома особами однієї статі (двома чоловіками або двома жінками)

Історичні типи шлюбних стосунків[ред. | ред. код]

Історії людства відомі наступні типи шлюбних відносин:

  • полігамія — шлюбний союз більш як двох партнерів. Полігамія може бути реалізована у варіантах полігінії, коли один чоловік має двох і більше дружин, та поліандрії — одна жінка перебуває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно;
  • груповий шлюб — притаманний первісному суспільству і санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чоловіків та (або) жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар;
  • моногамія — шлюб між двома людьми;
  • за вибором шлюбного партнера: ендогамний (шлюб між представниками однієї соціальної групи) та екзогамний (шлюб між представниками різних соціальних груп).
  • за мотивацією партнерів: шлюб за коханням, за розрахунком та за шаблоном. Останній укладається тоді, коли спрацьовує міркування «Всі мої однолітки одружуються, як би й мені не спізнитися».
  • за економічним критерієм: рівний, нерівний (різниця у віці, прибутках між партнерами), калимний (викуп за наречену). Останній тип шлюбу існує у народів Азії та Африки.
  • гостьовий — подружжя має дві квартири та живе окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень;
  • повторний шлюб (вступ у шлюб з іншим партнером після розірвання попереднього шлюбу);
  • цивільний шлюб — оформлений в органах державної влади без участі церкви;
  • одностатевий шлюб — укладається між особами однієї статі;
  • ранній шлюб — укладається між особами, які не досягли 17-18 років;
  • конкубінат — зв'язок одруженого чоловіка із незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей;
  • свінгерство — шлюбне утворення, що передбачає обмін дружинами та чоловіками.

Християнство про сім'ю[ред. | ред. код]

Біблія про сім'ю[ред. | ред. код]

Старці про сім'ю[ред. | ред. код]

"Ти знаєш, так звані щасливі шлюби дійсно бувають. Щоб шлюб виявився щасливим, від подружжя потрібне дотримання однієї умови: вони повинні придбати духовне багатство, люблячи Христа і дотримуючись Його заповідей. Тоді вони по-справжньому полюблять один одного і будуть щасливі. В іншому випадку вони будуть душевно бідні і не зможуть нікому подарувати любов. Вони будуть відкриті для сатанинських нападів, які зроблять їх нещасними "[10]. (Старець Порфирій Кавсокалівіт).

"Спочатку дізнайся причину шлюбу і чому ввійшов він в наше життя, не питаючи нічого більшого. Яка ж його причина, і чому Бог дав нам шлюб? Послухай, що говорить Павло: «Щоб уникнути розпусти, нехай кожен чоловік має дружину». Не сказав «для позбавлення від бідності або для придбання багатства», але що ж тоді? Щоб ми уникали блуду, стримували похіть, жили стримано і були приємні Богу, задовольняючись своєю дружиною. У цьому полягає дар шлюбу, його плід і користь. Отже, отримавши більше, не проси меншого: тому що багатство набагато менше за утримання. Тому через те тільки нам треба одружитися, щоб уникнути гріха і позбутися від будь-якої розпусти. Тому маємо одружитися, щоб шлюб допомагав вправлятися в утриманні. Так воно і буде, якщо ми візьмемо собі дружин благочестивих, вельми стриманих і скромних поведінкою «[10]. (Старець Йосип Ватопедський).

„Ніколи ваші діти не повинні чути, як ви сваритеся між собою … навіть що ви підвищуєте голос один на одного!“[10]. (Старець Порфирій Кавсокалівіт).

Звичайно, шлюб був даний і для дітонародження, але набагато більше для того, щоб погасити розпалені єства. Свідок тому — Павло, який говорить: „Щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину“, а не для дітонародження. І знову наказує сходитися не для того, щоб народжувати дітей, але „щоб не спокушав вас сатана“ (див. 1 Кор. 7: 5). І далі не сказав, якщо не бажають дітей, але що ж? „Коли ж не можуть утримуватися, нехай одружуються“ (див. 1 Кор. 7: 9).Отже на початку, як я і сказав, шлюб мав ці дві причини, але пізніше, коли і земля, і море, і весь всесвіт наповнилася людьми, залишилася тільки одна причина для шлюбу — уникнути розпусти і блуду»[10]. (Старець Йосип Ватопедський).

"Якщо дружина суперечить чоловікові, все в будинку відбувається не так, хоч і в усьому іншому благополучно. А коли є мир і злагода, нічого неприємного не стається, незважаючи на те, що кожен день виникають бурі незліченні "[10]. (Старець Йосип Ватопедський)

«Той, хто дійсно любить свою дружину, навіть якщо вона йому і не дуже слухняна, все знесе. Трудно і важко досягти згоди подружжю, якщо не з'єднане воно „тиранією“ любові». (Старець Йосип Ватопедський)[10].

Юридичне визначення[ред. | ред. код]

  1. Сім'я — первинний та основний осередок суспільства.
  2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли люди, що його складають, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
  3. Права члена сім'ї має одинока особа.
  4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою:

  • зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;
  • утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;
  • побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;
  • забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Спорідненість[ред. | ред. код]

Докладніше: Родичівство
Генеалогічне дерево сім'ї.
Спорідненість у шлюбі.

Соціальні функції сім'ї[ред. | ред. код]

Дослідники вважають, що функції відбивають історичний характер зв'язку між сім'єю і суспільством, динаміку сімейних змін на різних історичних етапах. Сучасна сім'я втратила багато функцій, що цементували її в минулому: виробничу, охоронну, освітню та інші. Однак частина функцій є стійкими до змін, в цьому сенсі їх можна назвати традиційними. До них можна віднести наступні функції:

  1. репродуктивна — в будь-якій сім'ї найважливішою є проблема дітонародження. Цілісність сексуальної потреби, що забезпечує продовження роду, і любові як вищого почуття унеможливлює відділення одного від іншого. Подружня любов значною мірою залежить від характеру задоволення сексуальних потреб, особливостей їх регулювання та відношення подружжя до проблеми дітонародження, самих дітей (див. демографія сім'ї, дитяча смертність)
  2. господарсько-економічна — включає харчування сім'ї, придбання й утримання домашнього майна, одягу, взуття, благоустрій житла, створення домашнього затишку, організацію життя і побуту сім'ї, формування і витрачання домашнього бюджету
  3. регенеративна — (лат. regeneratio — відродження, відновлення). Означає спадкування статусу, прізвища, майна, соціального становища. Сюди ж можна віднести і передачу якихось сімейних коштовностей[11]
    Зовсім необов'язково буквально розуміти під «коштовностями» ювелірні прикраси, їх можна передати будь-кому сторонньому, а ось таку коштовність, як альбом з фотографіями, чужій людині не передаси — тільки своєму, рідному.
  4. освітньо-виховна — (соціалізація). Полягає у задоволенні потреб у батьківстві та материнстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях;[12]
    Сімейне та суспільне виховання взаємопов'язані, доповнюють один одного і можуть, у певних межах, навіть заміняти один одного, але в цілому вони нерівнозначні, і ні за яких умов не можуть стати такими. Сімейне виховання емоційніше за своїм характером, ніж будь-яке інше виховання, бо «провідником» його є батьківська любов до дітей, що викликає відповідні почуття дітей до батьків.
  5. сфера первинного соціального контролю — моральна регламентація поведінки членів сім'ї в різних сферах життєдіяльності, а також регламентація відповідальності і зобов'язань у відношенні між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь;
  6. рекреативна — лат. recreatio — відновлення. Пов'язана з відпочинком, організацією дозвілля, турботою про здоров'я і благополуччя членів сім'ї;
  7. духовного спілкування — розвиток особистостей всіх членів сім'ї, духовне взаємозбагачення;
  8. соціально-статусна — надання певного соціального статусу всім членам сім'ї, відтворення соціальної структури;
  9. психотерапевтична — дозволяє всім членам сім'ї задовольняти потреби в симпатії, повазі, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті.
    Шлюб вдалий чи ні залежно від активізації цієї функції, тобто в наш час[коли?] сімейне існування в значній мірі залежить від стабільності близьких емоційних стосунків.

Економічні функції сім'ї[ред. | ред. код]

Докладніше: сімейний бізнес

Відображення родинних стосунків у іменах і прізвищах[ред. | ред. код]

В українського народу з давніх-давен було прийнято в той чи інший спосіб відображати родинні стосунки, що знайшло своє відображення в численних книжних пам'ятках і документах, а також у прізвищах.

Приклад:

Степан — чоловік на ім'я Степан;
Степанова, Степаниха — жінка Степана;
Степанко, Степаша, Стьопа — малий Степан, Степан у дитинстві, син Степана;
Степанович, Степаненко, Степанюк, Степанчук, Степанів, Степанов, Степанин, Степашин, Степанко — сини Степана;
Степанівна — дочка Степана;
Степаненчиха — жінка Степаненка;
Степаненчучка — жінка Степанчука;
Степаненкович, Степаненченко — син Степаненка;

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сім'я // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Рідко також «сімейство»
  3. Семья // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  4. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  5. Lacan 1938—2001, pp. 24-25, 56
  6. Fugier Pascal, 2007, p.226-8
  7. а б Sociology // Encyclopædia Britannica. Архівовано з джерела 23 червня 2013. Процитовано 2009-07-26.
  8. Cultural Anthropology // Encyclopædia Britannica. Архівовано з джерела 23 червня 2013. Процитовано 2009-07-22.
  9. The Marxists Internet Archive. Процитовано 2009-07-17. 
  10. а б в г д е 15 висловів афонських святих і старців, які допоможуть створити та зберегти сім'ю (рос.) (uk). Процитовано 2018-05-15. 
  11. Шнейдер Л. Б. Функционально-Ролевая структура семейных отношений // Психология семейных отношений. Курс лекций. — М. : Апрель-Пресс : ЭКСМО-Пресс, 2000. — С. 132-133. — ISBN 5-04-005780-6. (рос.)
  12. Захаров А. И. Психологические особенности диагностики оптимизации взаимоотношений в конфликтной семье // Вопросы психологии : сб. — 1981. — № 3. — С. 58—68. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Людина та сім'я: навч. посіб. [для викл. та студ. вищ. навч. закл., які вивчають курс соціології сім'ї] / Н. А. Уманець, Т. Г. Тюріна ; за наук. ред. М. Б. Євтуха ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 198, [2] с. — Бібліогр.: с. 12 (11 назв). — ISBN 978-617-607-529-5
  • Андрій Бурячок. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. Київ: Видавництво АН УРСР; Київ: Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР, 1961. 150 стор.