Сім'я майя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Сім'я майя — основна суспільно-економічна одиниця в державах цивілізації майя. Була складовою громади. У простолюдинів сім'я була моногамною, у місцевої знаті, аристократії, представників правлячих династій — полігамною.

Характер родини[ред.ред. код]

Роди були двох типів — патрилінійний та матрилінійний. Вони пов'язували між робою родини найближчих родичів (батьки (ум) — сини, матері (на) — доньки). Шлюби були крос-кузенні, тобто перехрещувалися по лінії двоюрідних братів сестер, в результаті чого усі члени роду мали одних загальних предків. Дід по матері, брат дружини, онук доньки звалися однаково — мам; бабцю, сестру і онучку звали кік, брата — сукун (молодшого брата — іц'ін). Кузени називали з додавання до значення брат і сестра приставки ка- (другий) або ош (третій), що позначали двоюрідних і троюрідних братів (сестер) відповідно.

Моногамні шлюби були правилом серед простолюдинів, багаті та знатні майя мали по декілька жінок. Особливо великі гареми були у володарів часів класичного періоду. Родина у майя була в основі своїй постійною, і жінки в суспільстві відігравали важливу роль.

Від моменту народження, під час годування груддю та до 3 років усі діти перебували під опікою матері. Після цього жінки опікувалися доньками, яких навчали хатнім справам, водночас займалися ткацтвом, садівництвом. Чоловіки проводили час, працюючи у полях, на полюванні або риболовлі, чи у майстернях, рано привчали синів до праці.

Між 3 і 14 роками відбувався обряд ініціації, що мав багато схожого з християнським хрещенням. З оголошенням дитини повнолітньою починалося святкування. Цьому передував кількаденний пост. Зазвичай поруч мешкало декілька родин: батько, його старші сини з невістками, онуки. При одруженні сини зводили хати поруч з батьківськими. У них був на усіх один сад, город, кухня, комори. Розміри майна родини, облаштування та якість осель залежали від соціального статусу та майнового становища: у простолюдинів хати були прості (з саману, очерету, агави), у торговців були більш просторі, знаті та правителі мали великі кам'яні палаци.

Шлюб[ред.ред. код]

Створювати сім'ї через сваху (ах атанцахоб). Майя були вельми забобонні щодо шлюбу, боячись наруги союзу (накликає не тільки на пару, а й на весь рід чоловіка і дружини незліченні лиха) більше, ніж життя з нелюбом чоловіком (дружиною). Тому, згідно з традицією, чоловік вважав нижче своєї гідності самостійно підшукувати собі дружину, доручаючи цю непросту справу свасі (яка, як посередник, могла захистити шлюб від наруги). Іноді батьки домовлялися про те, що їх щойно народжені діти по досягненні шлюбного віку створять родину. Це рішення визначало їх подальші взаємини — ще до укладення шлюбу за домовленістю сім'ї спілкувалися між собою наче родичі.

Як чоловіки, так і жінки не зобов'язані були зберігати цноту до весілля. Так, молоді чоловіки, за звичаєм, розфарбовувати свої тіла чорною фарбою перед шлюбом, збиралися в спеціальному будинку, відкритому з усіх боків, де розважалися, граючи в різні ігри, а також могли задовольнити свою тілесну пристрасть, користуючись послугами гуатепол (жінок, що надавали сексуальні послуги за певну плату).

Майя вступали у шлюб у 18 років, дівчата у 12—14 років. Шлюби укладалися переважно з мешканцями своєї громади, окрім роду батька. За повідомленнями іспанських хроністів, на Юкатані на момент його підкорення іспанцями нараховувалося 250 родин, що носили імена за батьківським прізвищем. День шлюбу встановлювався за допомогою ритуального календаря та порад жерця (ах-кін нек-чілана). Потім брався викуп за наречену (мухул). Шлюб у майя носив матрилокальний характер: син йшов до будинку тестя і працював на нього, як і інші члени його сім'ї, близько 5 років. Такий шлюб називали «діючим шлюбом».

Народження дитини супроводжувалося також різними ритуалами: під час вагітності мати ходила на прощу до храму богині Місяця, потім досліджували майбутню долю дитини, обирали ім'я, при пологах співали пісні. Ніж з обсидіану, яким перерізали пуповину кидали до води. Через декілька днів голову дитини стягнували спеціальним пристроєм, що надавало черепу дещо пласку форму. Водночас за допомогою кульки утворювали у дитині косоокість. Все це у стародавніх майя вважалося вишуканим і необхідним для повноцінного члена суспільства.

Розлучення могло відбутися шляхом анулювання шлюбу. Якщо жінка була безплідна або вона не готувала належним чином щоденну ванну чоловікові, з нею можна було розлучитися. Жінка-майя могла також вжити подібні ж дії відносно чоловіка, хоча зробити це було не так просто. Коли подружня пара розлучалася, молодші діти залишалися з матір'ю. Сини більш старшого віку йшли до батька, але доньки залишалися з матір'ю завжди. Розлучення за часів Дієго де Ланди серед юкатанських майя було звичайною справою, хоча старійшини не схвалювали його. Чоловіки залишали дружин, а дружини залишали мужів, заборони на повторний шлюб не було. Однак коли шлюб припинявся через смерть одного з подружжя, то це була інша справа. Овдовілий чоловік не міг повторно одружитися протягом 1 року після смерті дружини. Він не повинен був мати ніяких жінок протягом цього часу, не користувався повагою в громаді, якщо це робив. Удова була пов'язана забороною: повторно вийти заміж для неї було складно і проблематично.

Імена[ред.ред. код]

Мали 4 імені: наал каба (ім'я, що давалося після укладення шлюбу і складалося з прізвищ батька і дівочого прізвища матері) на кшталт по батькові, коко каба (прізвисько) і пааль каба (особисте ім'я, дане при народженні). Останнє ім'я було найбільш значущим, його знали лише близькі люди, і вживали рідко, оскільки вважалося, що від частого застосування ім'я зношується, і втрачає силу. А сила імені грала дуже важливу роль, наприклад, при лікуванні деяких хвороб, надаючи сил пацієнтові і дієвості — маніпуляціям знахаря. З народження й до отримання особистого ім'я дитину звали алах-коцсіль («маленька квітка»).

Вибір імені не був випадковим. Спочатку мати дитини обов'язково звірялася з гороскопом (причому враховувалося час народження, а час зачаття), обираючи найкращий день для церемонії найменування. Потім імена створювалися за певною схемою. Пааль каба чоловіків мали приставку Ах- (Ах-Кукум — «Перо», Ах-Балам — «Ягуар»), жіночі — «Іш-», а наал каба мало приставку «Нах-». У дорослому віці чоловіки-майя могли отримати ще одне — військове ім'я або доповнене титулами.

Джерела[ред.ред. код]

  • Sharer, Robert J.; Traxler, Loa P. (2006). The ancient Maya (6th ed.). Stanford, Calif.: Stanford University Press. ISBN 978-0804748179
  • McKillop, Heather (2006). The ancient Maya: new perspectives. New York: W.W. Norton. ISBN 978-0393328905.
  • Mary Jo Maynes; Ann Waltner (2012). The Family: A World History. New Oxford World History (illustrated ed.). Oxford University Press, USA. p. 41. ISBN 0195338146. Retrieved May 17, 2014.
  • Paul, Lois; Paul, Benjamin D. (1975). «The Maya midwife as sacred specialist: a Guatemalan case». American Ethnologist 2 (4): 707—726.
  • Bruhns, Karen Olsen; Karen E. Stothert (1999). Women in Ancient America. Norman: University of Oklahoma Press. ISBN 0-8061-3169-1.