Сімеон-Дені Пуассон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сімеон-Дені Пуассон
фр. Siméon Denis Poisson
Simeon Poisson.jpg
Народився 21 червня 1781(1781-06-21)
Пітів'є, департамент Луаре, Франція
Помер 25 квітня 1840(1840-04-25) (58 років)
Париж
Поховання
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Париж
Діяльність математик, астроном, фізик, викладач університету
Відомий завдяки математика,математична фізика
Alma mater Політехнічна школа
Науковий керівник Жозеф-Луї Лагранж[1] і П'єр-Симон Лаплас[1]
Відомі учні Саді Карно
Володіє мовами французька[2]
Заклад Політехнічна школа, Паризький університет
Членство Société Philomathique de Paris[d], Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Бюро довгот, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[d] і Академія наук Турина[d]
Magnum opus Розподіл Пуассона, Регресія Пуассона, Рівняння Пуассона, Пуассонівський процес і коефіцієнт Пуассона
Посада пер Франції[d]
Відомий завдяки: рівняння Пуассона, розподіл Пуассона, коефіцієнт Пуассона
Діти Anne-Denise-Joséphine-Marie Poisson[d], Marie-Alexandrine Poisson[d] і Simeon Jean Charles Poisson[d]
Автограф Signature Siméon Denis Poisson.svg
Нагороди медаль Коплі
Звання професор

Сімеон-Дені Пуассон (фр. Siméon-Denis Poisson) (21 червня 1781, Пітів'є, департамент Луаре, — 25 квітня 1840, Париж) — французький фізик і математик, член Паризької академії наук (1812), почесний член Петербурзької академії наук (1826).

Після закінчення в 1800 році Політехнічної школи в Парижі працював там же (з 1806 року професор). З 1809 року — професор Паризького університету.

Праці Пуассона відносяться до теоретичної і небесної механіки, математики і математичної фізики. Він вперше записав рівняння аналітичної механіки в складових імпульсу. У гідромеханіці Пуассон узагальнив рівняння Нав'є-Стокса на випадок руху стисливої в'язкої рідини з урахуванням теплопередачі. Розв'язав ряд задач теорії пружності, ввів коефіцієнт Пуассона і узагальнив рівняння теорії пружності на анізотропні тіла. У області небесної механіки досліджував стійкість руху планет Сонячної системи, займався розв'язком задач про збурення планетних орбіт і про рух Землі навколо її центру маси. У теорії потенціалу ввів рівняння Пуассона і застосував його до розв'язку задач з гравітації й електростатики. Пуассонові належать праці з інтегрального числення (інтеграл Пуассона), числення скінченних різниць (формула підсумовування Пуассона), теорії диференціальних рівнянь в частинних похідних, теорії ймовірностей, де він довів окремий випадок закону великих чисел і одну з граничних теорем (теорема Пуассона, розподіл Пуассона).

Досліджував питання теплопровідності, магнетизму, капілярності, розповсюдження звукових хвиль і балістики. Був переконаним прихильником атомізму Лапласа.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Математична генеалогія — 1997.
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Храмов Ю. А. Пуассон Симеон Дени (Poisson Simeon Denis) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 225. — 400 с.
  • Джон Дж. О'Коннор, Эдмунд Ф. Робертсон Siméon Denis Poisson (англ.) — біографія в архіві MacTutor.